Щоб здійснити науково обґрунтоване групування, необхідно дотримуватися таких вимог:

- групуванню повинен передувати попередній якісний аналіз, що
дає можливість чітко уявити досліджуване явище і з'ясувати основні типові риси й особливості одиниць сукупності;

- слід чітко визначити істотні ознаки, на підставі яких проводити-меться групування;

- необхідно мати об'єктивно обґрунтоване визначення групування,
щоб у групі були об'єднані однорідні одиниці сукупності, а гру-пи істотно відрізнялися.

Зміст групувань має важливе значення у соціально-правових дослідженнях, оскільки дає змогу: виявити якісно однорідні сукупності, типи явищ; охарактеризувати структуру сукупності та структурні зрушення; дослідити взаємозв'язок між юридично залежними показ-никами.

Відповідно до цих завдань статистика застосовує три основні види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.

Під типологічним групуванням розуміють розподіл досліджуваної сукупності на якісно однорідні типи явищ і процесів. Групування підприємств за формами власності; населення за суспільними група-ми; злочинів за формами і видами провини — умисні, необережні та за категоріями тяжкості; особистостей винних — неповнолітні, до-рослі, засуджені, виправдані; злочинців за статтями Кримінального кодексу тощо.

Прикладом типологічного групування може бути розподіл зло-чинів економічного спрямування на групи за видами злочинів.

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою з метою вивчення структури (складу) типово однорідних груп злочинів, правопорушників, ци-вільних позовів та інших показників.

Отже, типологічне групування передує структурному.

Аналітичне групування уможливлює виявлення взаємозв'язку досліджуваних явищ і процесів. В основу аналітичного групування по-кладено щонайменше дві ознаки: факторну і результативну.

Факторною називається така ознака, під виливом якої змінюєть-ся інша ознака, що називається результативною.

Предметом групувань можуть бути численні дані, що показують залежність злочинності від рівня виховання, наявності в сім'ї батьків, від рівня безробіття тощо.

Аналітичне групування будують за факторною ознакою й у кож-ній групі визначають середнє значення результативної ознаки або результативну ознаку, у свою чергу, поділяють на групи.

У деяких випадках у правовій статистиці аналітичне групуван-ня — єдиний метод виявлення наявності або відсутності зв’язку.

Три види групувань тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного і часто застосовуються одночасно.

Мета тієї чи іншої аналітичної розробки зумовлює різні варіанти групувань показників, що характеризують ті чи інші правопорушення. Так, відповідно до методичних рекомендацій "Статистичний ана-ліз показників моральної статистики, що характеризують злочин-ність" Держкомстат України у кримінальній статистиці використовує групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками. В основі групувань кримінальної статистики повинна лежати найповні-ша і всебічна характеристика злочинності, особистостей злочинців у розподілі за причинами, що спонукають до скоєння злочині».

Групування злочинів за їх видами дає змогу встановити структу-ру судимості та злочинності за об'єктами посягань, виявити ступінь поширеності видів злочинів, частку кожного в загальній їх кількості, проаналізувати за ступенем тяжкості. Перелік останніх наведений у Кримінальному кодексі України.

Окремо у статистиці виділяють класифікації. Класифікація це фундаментальне, стійке групування статистичної сукупності на певні класи, розряди, категорії за атрибутивною ознакою. Вони розробля-ються на тривалий час і мають фундаментальне значення (класифіка-ція галузей економіки, КВД, товарів, професій та ін.).

Злочини класифікуються:*

за об'єктом протиправного замаху — державні; проти життя, здо-ров'я, свободи та особистої гідності; проти власності; господарсь-кі; посадові та ін. згідно з назвами глав Особливої частини Кримінального кодексу;*

за ступенем суспільної безпеки — тяжкі, менш тяжкі і ті, що не
являють великої суспільної небезпеки, малозначимі;*

за формою вини — умисні й необережні та за іншими ознаками.
У ході проведення статистичного дослідження даних про умисні вбивства необхідно мати на увазі, що їх облік ведеться як за закінче-ними злочинами, так і за замахами на вбивство. До них належать:

- умисні вбивства за обставин, які обтяжують провину і без таких;

- умисне вбивство, скоєне в стані сильного хвилювання;

- вбивство матір'ю новонародженої дитини.

Щодо крадіжок, то вони розподіляються на розкрадання приват-ного майна громадян, державного та колективного. Їх облік здій-снюється службами карного розшуку і службами по боротьбі з еко-номічними злочинами.

Розкрадання державного (колективного) майна класифікується залежно від розмірів збитків: дрібні, великі та особливо великі.

Виходячи зі статистичного аналізу даних, що характеризують склад злочинців, можна зробити висновок про те, що окремі види злочинів скоюють у більшості випадків певні категорії осіб. Наприк-лад, злочини, пов'язані з насильством (нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вбивства, хуліганство тощо) здійснюються в основному чоловіками. Питома вага жінок велика серед осіб, які скоїли госпо-дарські та посадові злочини (хабарництво, обман покупців та ін.), розкрадання державного та колективного майна, здійснене шляхом присвоєння, розтрати чи зловживання службовим становищем тощо.

Злочинну активність доцільно розглядати не тільки залежно від статі злочинця, але і від його віку. Зважаючи на вікову структуру зло-чинців по окремих видах злочинів, можна помітити, що для вікової групи 14-17 років характерною ознакою є злочинна активність у здійсненні зґвалтувань та крадіжок; для вікової групи 18-24 роки до наведених злочинів додаються хуліганство та злочини, пов’язані з поширенням та вживанням наркотиків, та ін.

До злочинів, пов'язаних з наркотиками чи сильнодіючими засоба-ми, належать: розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжок, грабежів, розбійних нападів; незаконне виготовлення, придбання, вживання наркотичних засобів, а також схилення до їх вживання; притягнення неповнолітніх до немедичного вживання лікарських та інших засобів, які не є наркотичними, що призводить до одурманення; утримання чи організація притонів для вживання наркотичних засобів і одурманення з використанням лікарських та інших засобів, що не належать до наркотичних; підробка, виготовлення і збування підробних документів, штампів, печаток, бланків з метою придбання наркотиків та інших сильнодіючих засобів тощо.

Доцільно проводити аналіз даних про групову злочинність неповнолітніх, а також порівняльну оцінку