- систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених національних нормативів аудиту.

Порядок припинення чинності сертифіката на аудиторську діяль-ність визначається Аудиторською палатою України. Рішення Ауди-торської палати України щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді або господарському суді.

Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності набуло чинності з 1 листопада 2000 р. після затвердження Аудиторською палатою України. Термін подання документів до АПУ для внесення до Реєстру згідно з вимогами Положення було встановлено до 25 грудня 2000 р.

Зразки свідоцтва про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, заяви, реєстраційної картки і звіту аудиторської фірми, аудитора про виконані роботи представлені в додатках до даного посібника.

Аудиторська фірма — юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Основні функції аудиторської фірми:

- експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стан майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному, під час передачі його в оренду, приватизації, у випадках збитковості чи банкрутства;

- перевірка достовірності бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності за період дослідження;

- прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

Раніше вже йшлося про те, що інститут аудиту виник із потреби власників і контрагентів акціонерного товариства в об'єктивній інформації про стан справ на підприємстві. У зв'язку з цим для розробки методики фінан-сового аналізу варто розглянути проблеми аудиту з точки зору теорії агентів. Підхід теорії агентів до аудиту полягає в класифікації типових учасників економічного процесу і вивчення їх потреб.

Одержувачами висновку (звіту) аудитора є власники (акціонери) Підприємства, тобто висновок адресується саме їм. Але висновком аудито-ра користуються не тільки власники, акціонери, а й банки, кредитори, податкові органи, працівники і профспілки, інвестори, покупці, постачальники, фінансові посередники (брокери, біржові аналітики). Для них аудиторський висновок часто — єдиний доступний незалежний погляд на стан справ підприємства, що базується на детальному дослідженні його реєстрів і документів. Тому виникає проблема відповідальності аудитора перед третіми особами.

При цьому прихильники концепції "вузького погляду" на відпові-дальність аудитора перед третіми особами стверджують, що аудитори не можуть притягатись до відповідальності на невизначені суми, перед невизначеним колом осіб протягом невизначеного часу. Обов'язковою умо-вою для притягнення аудитора до відповідальності перед третіми особами є фактичне знання ним того, що визначені треті особи (позивачі) будуть покладатись на результати роботи аудитора.

Прихильники ж концепції широкого трактування відповідальності аудитора, навпаки, вважають, що основою для офіційного підтвердження відповідальності аудитора є не фактичне знання конкретного позивача, який буде використовувати інформацію, що міститься у звітності, і покла-датись на неї, а фактичне знання обмеженої групи, яка буде використову-вати інформацію, що міститься у звітності і покладатись на неї. Аудитори, які висловлюють думку про публічну звітність, що надходить в громадське користування, повинні враховувати найбільш імовірні цілі використання цієї звітності.

Подальший розвиток теорії широкого підходу полягає у визнанні питомої ваги "недбалості" аудитора при проведенні аудиторської перевірки та "недбалості" третьої особи, яка покладалась на результати аудиту при прийнятті певних управлінських рішень.

При розробці методики фінансового аналізу під час аудиту будемо дотримуватись концепції широкого розуміння відповідальності аудитора визнанням відповідної "недбалості" аудитора і третьої особи. Але в Україні на сьогодні не існує законодавчої бази юридичної відповідальності ауди-тора перед третіми особами. Тому під широкою відповідальністю аудитор в аспектах здійснення аналітичних процедур ми будемо розуміти професійний обов'язок аудитора при публічному висловленні думки про господарську систему найповніше враховувати інтереси всіх імовірних користувачів інформації. Система показників фінансового аналізу і методика розрахунку були визначені так, щоб усі можливі користувачі інформації про діяльність підприємства одержали необхідні дані для прийняття економічних рішень.

Мета аудиту полягає у висловленні об'єктивного і достовірного висновку про господарську систему. Чим реальніше аудиторський висновок відображає економічну ситуацію на підприємстві, тим більшою в майбутньому буде довіра до цієї аудиторської фірми, тим більше користувачів покладатиметься на цю думку при прийнятті рішень про вкладення коштів і вста-новлення ділових відносин з проаудійованим підприємством.

Зростання ділової активності підприємства супроводжується додатковими доходами, для одержання яких воно готове понести додаткові витрати на якісну послугу аудиторської фірми. А одним із перспективних напрямів підвищен-ня об'єктивності і достовірності висновків про господарську систему є за-стосування в практиці, аудиторських організацій прийомів і методів фінан-сового аналізу.

Всі спроби встановити і охарактеризувати взаємозв'язок між аудитом і аналізом неминуче повинні початися з визначення того, які цілі бачить перед собою аудитор, виконуючи замовлення, і яку інформацію бачить за-мовник у ролі підсумків аудиторської перевірки. Незважаючи на швидке зростання кількості практикуючих аудиторів, якість аудиту більшою мірою залежить від ініціативи держави в його регулюванні ніж від інтересів за-мовників. У такій ситуації замовник схильний бачити в аудиторському висновку не "сертифікат" якості бухгалтерської інформації для широкого кола користувачів, а в ряді випадків і пусту формальність для податкових органів, і можливість перекласти відповідальність за можливі помилки на аудитора.

Сучасна теорія аудиту визнає доцільність і необхідність задоволення
потреб в інформації широкого кола користувачів. Відповідно до міжнародної практики користувачами інформації про діяльність підприємства є ті,
хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку
інформацію, і ті, хто використовують її як принципове джерело про еко-номічну діяльність підприємства. Їх, як правило, об'єднують у три основні
групи:

- особи,