Оплата праці | Нарахування заробітної плати згідно зі штатним розписом банку | Нарахування заробітної плати згідно з діючим Положенням про оплату праці аудиторської фірми або контракту

Відповідаль-ність | Перед керівництвом банку | Перед замовниками і перед третіми особами

Подання звітності | Керівництву банку | Замовникові

Зміст і форма звітності | Аудиторський висновок, акти, звіти, рекомендації, встановлені внутрішніми нормами | Стандартизований аудиторський висновок, установлень АПУ

Координація діяльності між внутрішнім і зовнішнім аудитором:

спектр діяльності має координуватися, а не дублюватися;

зовнішній аудитор може використовувати персонал відділу внутрішнього аудиту, що зменшить вартість зовнішнього аудиту:

зовнішній аудитор може надавати програми аудиту, які будуть використовувалися відділом внутрішнього аудиту:

зовнішній аудитор може організувати тренінги для персоналу

внутрішнього аудиту;

відділ внутрішнього аудиту може готувати робочі документи

для зовнішніх аудиторів;

відділ внутрішнього аудиту може використовувати спеціалістів - зовнішніх аудиторів для особливих завдань;

зовнішній аудитор може надавати керівникові служби внутрішнього аудиту допомогу в наборі кваліфікованого персоналу.

Спільною для зовнішнього та внутрішнього аудиту є система аудиторських ризиків, які пов'язані з тим, що аудитор у принципі не може виявити всіх помилок і перекручень в обліку. Адже висновок робиться на підставі обґрунтованої вибіркової перевірки, у результаті чого надається висока, але не абсолютна гарантія.

Тож деякі зловживання можуть залишатися непоміченими. Це уможливлює ризик того, що аудитор висловить неадекватну думку щодо предмета перевірки.

Такий ризик називається загальним, або - ризиком аудиту, який своєю чергою, складається з трьох конкретних ризиків - властивого, невідповідності контролю й ризику не виявлення помилок, їх визначення подаємо за національним нормативом аудиту № 12:

а) властивий ризик - це здатність залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями;

б) ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає в тому, що система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди може функціонувати настільки ефективно, щоби помилки, які можуть трапитися в залишку за певним рахунком або за певною категорією операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та виправлені персоналом банку;

в) ризик не виявлення помилок полягає в тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, наявні в залишку за певним рахунком або певною категорією операцій, які можуть бути суттєвими в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками.

Із викладеного вище випливає, що аудиторський ризик формується на трьох етапах: обліку операцій, контролю за їх відображенням і під час аудиторських процедур.

У разі використання результатів перевірки, проведеної службою внутрішньобанківського аудиту, зовнішнім аудиторам загрожує ще один ризик - неадекватної оцінки підсумків роботи внутрішнього аудиту.

Схематично систему ризиків відображено в таблиці 2

Таблиця 2

Рівні ризику | Види ризику | Природа ризику | Вплив на ризик аудиту

Рівень виконавців | Властивий ризик | Залежить від складності господарських операцій, кваліфікації виконавця |

Високий

Рівень контролерів | Ризик контролю | Залежить від стану системи контролю, витрат на неї, кваліфікації контролерів | Середній

Рівень внутрішнього аудиту | Ризик невиявлення помилок внутрішнього аудиту | Залежить від завдань, які вирішує внутрішній аудит, аналітичних процедур, які він застосовує | Низький

Рівень зовнішнього аудиту | Ризик невиявлення помилок зовнішнього аудиту | Залежить від процедур І компетентності аудитора | Низький

Із таблиці випливає, що дія складових на загальний ризик зменшується в напрямі від «властивого ризику» до «ризику не виявлення помилок». Це пов'язано з тим, що «потік помилок», який формується на етапі проведення операцій, фільтрується на наступних етапах - під час контролю та аудиту.

1.2 Юридичне регулювання аудиту розрахунково-касових операцій

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

З Закону «Про банки та банківську діяльність» Стаття 69. Звітність банків

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Національний банк України має право вимагати від банку подання консолідованої звітності.

Національний банк України встановлює для банків:

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої звітності.

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності.

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити таку інформацію:

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформація щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

3) баланс та звіт про прибутки цієї особи на кінець останнього фінансового року.

Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку