Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.

Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку України, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат Національного банку України на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський звіт має містити:

1) баланс банку;

2) звіт про рахунки доходів та витрат;

3) звіт про рух капіталу;

4) таблицю строків активів та пасивів;

5) інформацію стосовно достатності резервів та капіталу банку;

6) інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку;

7) висновок про те, чи відображує наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

НБУ здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; 

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється також Господарським кодексом України, Законом України «Про аудиторську діяльність», іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон «Про аудиторську діяльність», те застосовуються правила міжнародного договору.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ й організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до Закону.

Загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою України

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи й оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню й внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку й звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудиторові, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку й фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база - облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо).

При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб'єктами.

Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.

1.3. Порядок проведення внутрішньобанківського аудиту та оформлення результатів перевірки

Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту.

Розрізняють три основні етапи проведення внутрішньобанків-ського аудиту:*

організація аудиту;*

виконання аудиту;*

узагальнення та реалізація результатів аудиту (мал. 1.3.1).

Що стосується координації роботи із замовником, то служба внутрішньобанківського аудиту повинна координувати свою ді-яльність із правлінням банку, інвесторами і власниками банку, а та-кож із Національним банком України.

Мал..1.3.1. Етапи внутрішньобанківського аудиту

Формування штату аудиторів залежить від змісту основного річного плану (тобто від мети й об'єктів аудиту), а також від термінів виконання аудиту. Відповідальність й обов'язки конкретних виконавців деталізуються в процесі планування аудиту.

Процедура планування аудиту має такі стадії:*

оцінку найбільш ризикованих видів діяльності;*

вивчення й документування внутрішнього контролю;*

аналітичний експрес-огляд;*

розроблення плану роботи на рік.

Оцінюючи ризиковані види діяльності, необхідно брати до уваги такі фактори.

1) Характер сфери банківської діяльності:*

суттєвість операційної та господарської діяльності; *

складність ведення бухгалтерського обліку:*

важливість даної сфери для банку в цілому:*

рутинність і схожість операцій;*

ймовірність виникнення невідображених за рахунками операцій, а також фінансові порушення.

2) Характер інформаційних систем і систем ведення бухгалтерського обліку:*

рядка використання системи, її структура та ефективність;*

професійний досвід фахівців, що розробляють систему;*

можливість ведення операційної діяльності на різних рівнях;*

характер, рівень і складність основних комп'ютерних програм;*

вільний доступ до використання систем та облікових записів.

Після аналізу перерахованих факторів ризик буде оцінюватися

за трьома категоріями:*

високий;*

середній;*

низький.

Можна використовувати бальну шкалу: високий - 1; середній -0,5; низький - 0.

Стадію вивчення і документування системи внутрішнього конт-ролю можна подати за допомоги схеми, наведеної на мал. 1.3.2

На стадії планування аудиту аналітичний експрес-огляд діяль-ності установи банку проводиться у випадках:*

необхідності аналітичного зіставлення з даними минулих звіт-них періодів;*

розрахунку коефіцієнтів по одному банку з метою повного представлення його діяльності.

Мал. 1.3.2. Вивчення