Отримане в результаті значення, помножене на 100, дає середній відсоток, який варто використовувати при списанні ТЗР на збільшення (подорожчання) первісної вартості вибулих запасів.

Суми ТЗР, що відносяться до вибулої сировини, матеріалам, полуфабрикатам, відображаються по дебету тих же рахунків обліку, на які були списані такі матеріальні цінності.

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі МШП) належать предмети, використовувані протягом не більше одного року або нормального операційного циклу незалежно від вартості, а також предмети вартістю до 500 гривень за одиницю, незалежно від терміну служби.

МШП обліковують як і інші матеріальні ресурси. У синтетичному обліку їх наявність відображають на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», який має такі субрахунки:

ѕ 221 «Інструменти»;

ѕ 222 «Господарський інвентар»;

ѕ 223 «Спеціальний одяг і взуття»;

ѕ 224 «Постільні речі»;

ѕ 225 «Інші малоцінні та швидкозношувані речі».

При відпуску МШП зі складу в разі передачі для подальшлї експлуатації, їхня вартість, відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 «Запаси», виключається зі складу активів (списується з балансу) при цьому робляться такі бухгалтерські записи:

Кредит 22 Дебет 15, 23, 39, 91, 92, 93, 99.

Таблиця 3.3

Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат

Зміст господарських операцій | Кореспонденція рахунків

Дебет | Кредит

1 | 2 | 3

Передано сировину й матеріали цехам основного й допоміжного виробництв для випуску продукції (робіт, послуг) | 23 | 2011

Продовження табл. 3.3

1 | 2 | 3

Списані ТЗР, що доводяться на відпущені сировину й матеріали | 23 | 2012

Відпущено паливо на технологічні цілі | 23 | 203

Відпущено будівельні матеріали на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг | 23 | 205

Відпущено інші матеріали для виробництва продукції (робіт, послуг) |

23 | 209

Повернуті на склади невикористані в цехах основного й допоміжного виробництв матеріальні цінності |

20 | 23

Списана з рахунків виробництва вартість матеріальних цінностей, що залишилися невикористаними на кінець місяця в цехах основного й допоміжного виробництв (методом «червоне сторно») | 23 | 20

Порядок відпустки матеріалів зі складу цеху ділянкам, бригадам, на робочі місця встановлюється керівником підрозділу підприємства за узгодженням з головним бухгалтером.

3.2. Облік витрат на оплату праці та відрахувань з неї

Істотним елементом собівартості продукції (робіт, послуг) на будь-якому підприємстві є витрати на оплату праці.

Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються залежно від результатів праці, його кількості і якості, що стимулюють і компенсують виплати, систем преміювання робітників, керівників, фахівців, службовців за виробничі результати.

На більшості промислових підприємств для оплати праці виробничих робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (робіт, послуг), застосовується відрядна форма оплати праці.

Дані про виробіток необхідні для одержання відомостей про кількість і якість випущеної продукції, нарахування заробітної плати робітником, оперативного контролю за виконанням норм виробітку, використанням матеріалів у виробництві, оперативного планування виробництва, праці й заробітної плати.

Організація обліку виробітку робітників-відрядників залежить від характеру технології, організації праці, системи технічного контролю за якістю продукції, застосовуваних коштів механізації обліку.

Основними питаннями організації обліку виробітку є наступні:

ѕ вибір виробничої операції, за якою найбільш доцільно враховувати виробіток;—

вибір системи обліку виробітку на конкретних виробничих ділянках і робочих місцях;

—

—

—

—

—

Заробітна плата робочих, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається в собівартість відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції) (п. 13 П(С)БУ 14 «Витрати»). При відрядній формі оплати праці не виникає проблем з віднесенням нарахованої заробітної плати працівників до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Її сума включається у виробничу собівартість на підставі первинних документів.

Залежно від особливостей роботи підприємства в цехах (на ділянках) для обліку виробітку продукції й витрат, на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку й форми первинних документів. Це можуть бути: —

рапорт про виробітку й приймання робіт;

—

—

—

Рапорт про виробітку застосовується в умовах поточно-масового виробництва на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи й на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.

Маршрутна система обліку (маршрутні карти) застосовується для продукції серійного виробництва, у якому рух деталей в процесі обробки здійснюється заздалегідь сформованими партіями.

Облік виробітки й нарахування заробітної плати по робочих нарядах на відрядну роботу доцільно застосовувати на підприємствах з індивідуальним і малосерійним типами виробництва й для обліку виконаних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у вигляді наряду на відрядну роботу на одну зміну або на більш тривалий термін дії. У ньому вказують обсяги роботи й норми часу на їхнє виконання. Виписування нарядів на відрядну роботу проводиться до її початку на основі технологічних карт або інших технічних документів і відповідно до планованих обсягів виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1) індивідуальними (які видаються на оного працівника);

2) колективними (які видаються на групу (бригаду) робітників).

Під час виконання завдання в наряді відзначається висновок технічного приймання роботи. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (виконаних робіт) на встановлену розцінку.

З метою скорочення документації й підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів,