Отриманий залишок по рахунку 23 «Виробництво» на кінець звітного місяця характеризує величину витрат на вартість незавершеного виробництва підприємства.

Аналітичний облік витрат на виробництво кожне підприємство організує відповідно до характеру виробничого процесу, а також особливостям випускаємої продукції або виконуваних робіт. Дані аналітичного обліку використовують при складанні внутрішньої звітності, що будується на інформації про види, кількість, цехи-виготовлювачах, статтях витрат випускаємої продукції.

Порядок узагальнення витрат на рахунках обліку наведений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Аналітичний облік по рахунках бухгалтерського обліку

Номер і назва рахунку обліку витрат | Порядок узагальнення витрат

1 | 2

23 «Виробництво» |

По видах виробництв, по місцях виникнення (підприємству в цілому, технологічним процесам, цехам, ділянкам, стадіям, переділам і т.п.) у розрізі окремих видів або гуп виробленої продукції, робіт, послуг, а всередині них — по статтях витрат

24 «Брак у виробництві» | По окремих цехах, видам продукції, статтям витрат, причинах і винуватцям браку

Продовження табл. 3.2

1 | 2

26 «Готова продукція» | По місцях зберігання й видах готової продукції в прийнятих одиницях виміру

39 «Витрати майбутніх періодів» | По видах витрат

91 «Загальновиробничі витрати» | По підрозділах підприємства й статтям витрат

У складі основних (технологічних) витрат на виробництво, що формують собівартість продукції, найбільший питому вагу займають, безумовно, матеріальні витрати (витрати сировини й основних матеріалів, допоміжних матеріалів, покупних полуфабрикатів та комплектуючих виробів).

Основою бухгалтерського обліку й контролю за витратами матеріальних цінностей є натуральний (кількісний) облік руху запасів на складах та в цехах. Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у строгій відповідності з діючими (поточними) нормами витрат по вазі, обсягу, площі або рахунку.

Організація обліку матеріальних цінностей вимагає наявності на підприємстві класифікатора, в якому матеріали систематизуються по групах, підгрупах, видах або сортах, а кожному найменуванню, марці, сорту, розміру привласнюється номенклатурний номер (шифр).

Розробка номенклатури починається із установлення переліку груп матеріалів, використовуваних на підприємстві.

Кількість найменування груп залежать від загальної кількості найменувань матеріалів, фізико-хімічних властивостей, економічного призначення у виробництві, а також вимог до угрупування матеріалів при розрахунку потреби, плануванні процесу постачання, контролі за їхнім використанням і складанням звітності.

Відпустка запасів зі складів у виробництво здійснюється працівникам цехів, господарств і відділів, яким довірене одержання матеріальних цінностей. Погоджені з головним бухгалтером списки осіб, яким надане право одержувати зі складів матеріали, а також зразки їхніх підписів повинні бути передані цехами (іншими структурними підрозділами) підприємства відповідним особам, що здійснюють зазначену відпустку матеріалів зі складів.

Порядок відпустки матеріалів зі складу цеху ділянкам, бригадам, на робочі місця встановлюється керівником підрозділу підприємства з узгодженням з головним бухгалтером підприємства.

У первинних облікових документах на відпустку матеріалів зі складів підприємства в підрозділи (цехи, на ділянки, у бригади, на робочі місця) вказуються найменування матеріалу, кількість, ціна (облікова ціна), сума, а також призначення: номер (шифр) і (або) найменування замовлення (виробу, продукції), для виготовлення якого відпускаються матеріали, або номер (шифр) і (або) найменування витрат.

Підприємство може здійснювати відпустку матеріалів або їхніх окремих груп, видів, найменувань своїм підрозділам без вказівки призначення. У цьому випадку відпустка матеріалів ураховується як внутрішнє переміщення, а самі матеріали вважаються в підзвіті в їхнього підрозділу, що одержало.

На фактично витрачені матеріали підрозділ-одержувач матеріалів складає акт витрат. У звіті дається пояснення перевитрати або економії за матеріалами. Списання матеріалів з підзвіту відповідного підрозділу підприємства й віднесення їхньої вартості на витрати виробництва (залежно від того, на які мети витрачені матеріали) провадяться на підставі зазначеного вище акту.

Організація обліку витрат матеріалів у виробництві починається з відпустки їх безпосередньо на робочі місця для виготовлення продукції. Організація обліку використання матеріалів залежить від ряду факторів, зокрема, характеру виробництва, видів виробничого устаткування, змінності роботи, порядку подачі матеріалів на робочі місця і т. д. Тому в кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід до організації обліку використання матеріалів залежно від конкретних виробничих умов.

Для контролю за використанням сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива у виробництві й виявлення відхилень від норм застосовуються наступні методи:

ѕ метод документування відхилень;

—

—

Для виявлення фактичних витрат на початок зміни, п'ятиденки, декади або перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація невикористаних матеріалів, які перебувають у виробництві; на підставі даних інвентаризації й даних надходження матеріалів у виробництво визначається фактичний видаток, що зіставляється з нормативним видатком (на кількість виготовленої продукції) для визначення відхилень від норм.

За даними поточного обліку складаються рапорти й місячні звіти виробничих одиниць про використання сировини, матеріалів, палива на виробництві із вказівкою причин економії або перевитрат, а також заходів, спрямованих на зниження витрат. За даними обліку складаються звіти про відхилення від норм у використанні сировини, матеріалів, палива на виробництві.

Для повного відображення матеріальних витрат у виробничій собівартості необхідно включити транспортно-заготівельні витрати, що відносяться до матеріальних цінностей, списаних у виробництво.

Відповідно до п. 9 П(З)БУ 9 «Запаси» транспортно-заготівельні витрати (надалі ТЗР) можуть включатися в собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображатися на окремому субрахунку рахунку обліку запасів. Сума ТЗР, що узагальнюється на окремому субрахунку, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою вибулих (списаних у виробництво, реалізованих на сторону, безоплатно переданих і т. д.) запасів.

Списання ТЗР проводиться пропорційно первісної вартості матеріалів, виходячи з відношення суми залишку величини ТЗР на початок місяця (звітного періоду) і поточних