Аудит основних засобів на Наддвірнянському НГВУ.

1. Планування аудиту основних засобів.

Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки. Процес планування досить місткий і може займати до 30% часу, витраченого на перевірку.

Відповідно до національного стандарту аудиту „Планування” аудиторська перевірка має бути належним чином спланована.

Планування має бути постійним протягом виконання аудиту і включає:

складання плану робіт, очікуваного обсягу і планів проведення аудиту;

складання аудиторської програми, яка відображає зміст, час проведення і масштаб аудиторських процедур.

Практично загальне планування аудиту поділяється на два великих етапи. На першому етапі вивчається підприємство, що перевіряється і визначається основні параметри майбутньої перевірки – робить попереднє планування, на другому – розробляється стратегія перевірки і складається детальний опис майбутніх робіт у загальному та програмі аудиторської перевірки – розробка загального плану та програми аудиту. Також важливим етапом планування є попередній огляд діяльності підприємства.

Наддвірнянське НГВУ є структурною одиницею ВАТ „Укрнафта” без права юридичної особи та здійснення діяльності, що відповідає завданням та положенням ВАТ „Укрнафта”.

Головним завданням Наддвірнянського НГВУ є:

здійснення транзиту природнього газу через територію України

надання послуг щодо транспортування споживачам регіонів природнього газу та нафти

забезпечення надійного функціонування та розвиток системи газопостачання.

Наддвірнянське НГВУ здійснює сою діяльність згідно з поточним і перспективним планами і завданнями, затвердженими ВАТ „Укрнафта” діє на госп-розрахункових основах, має незакінчений баланс, який входить у баланс ВАТ „Укрнафта” і майно і кошти НГВУ складаються із закріплених за ним ВАТ „Укрнафта” основних фондів і оббігових коштів.

Виробничо-технічна база підприємства – це комплекс тегнологічного, транспортного та інших видів обладнання, будівель, споруд, необхідних для здійснення процесу виробництва.

Крім об’єктів виробничого призначення підприємство має досить непогану соціально-побутову інфраструктуру, таку як: об’єкти торгівлі та громадського харчування, медико-санітарну частину, що в значній мірі сприяє виконанню виробничих завдань, поставлених перед колективом Наддвірнянського НГВУ.

При складанні загального плану очікуваного масштабу робіт з проведення аудиту аудитору доцільно розглянути такі питання:

умови договору та встановлені законом положення про відповідальність аудитора;

порядок, строки представлення аудиторського звіту чи інша передача інформації клієнту згідно з умовами договору;

вплив на аудит нових облікових чи аудиторських державних інструкцій, нормативних актів, закону;

особливості сфери економіки підприємства клієнта;

рівень довіри до облікової системи клієнта та системи внутрішнього контролю;

визнання елементів та оцінка аудиторського ризику;

встановлення рівнів суттєвості з метою ефективного проведення аудиту;

суть і обсяг аудиторських доказів та робота їх залучення до зовнішнього аудитору;

залучення експертів та спеціалістів.

Аналіз одержаної інформації дає змогу визначити стратегію перевірки і скласти план та програму аудиторських процедур.

Клієнт та аудиторська фірма повинні однозначно розуміти умови проведення аудиту. Щоб звести до мінімуму можливості непорозуміння умови проведення аудиту повинні бути зафіксовані за допомогою письмового зобов’язання. В якому чітко буде обумовлюватись що входить в завдання та обов’язки аудитора: аудит, складання звітності та інші послуги.

У ньому фіксуються обмеження сфери дій аудиту, строки завершення аудиторської перевірки, обов’язки персоналу клієнта допомагати аудитору в зборі облікових даних і документів та готувати до нього додаткові записи.

Одною з передумов рішення про проведення аудиту є перевірка незалежності аудитора. Існують юридичні й професійні правила незалежності, в яких аудитор повинен дотримуватися при продовженні роботи з уже існуючим клієнтом і прийнятті рішення про аудит нового клієнта. Незалежність аудитора є суттєвим фактором складання аудиторського висновку.

Дуже важливим для аудитора є знання про сфери діяльності господаруючого суб’єкта. Аудиторам необхідно мати уявлення про економічні умови функціонування підприємства, в тому числі про вплив на нього національної економічної політики, про географічне розташування підприємста і економіку відповідного регіону, про зміну в податках та інших сферах.

Це дасть можливість йому зібрати нормативну базу якою повинен керуватися у своїй діяльності господарюючий суб’єкт.

На рівні пудприємства-клієнта необхідно мати інформацію про персонал, продукцію, методи виробництва і фінансування.

На початковій стадії аудиту перевіряється три типи взаємопов’язаних юридичних документів: свідоцтво про державну реєстрацію та його статут, протокол зборів ради директорів та акціонерів і угод.

Вони потрібні для того, щоб з’ясувати важливі положення, що застосовуються в обліку і аудиту. Згідно з системноорієнтованим підходом аудитор, перед тим як почати детальну перевірку визначає рівень довіри до системи внутрішнього контролю.

Аудиторський ризик полягає у тому, що аудитор може висловлювати неадективну думку у випадках коли в документа бухгалтерської звітності існують суттєві перекручування, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.

Аудиторський ризик визначається за формулою:

AR=IRЧCRЧDR, (3.1)

де AR – аудиторський ризик;

IR – властивий ризик;

CR – ризик контролю;

DR – невиявлений ризик.

Властивий ризик – це ймовірність суттєвих перекачувань залишку за певним бухгалтерським рахунком чи певної категорії операцій або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекачуванням за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю – це ймовірність допущення помилок, що перевищують припустиму величину, до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.

Невиявлений ризик виражає ймовірність не виявлення в процесі проведення аудиту помилок, що перевищують припустиму величину.

Викладна модель аудиторського ризику є основою планування аудиту, оскільки дає змогу зрозуміти скоріше якісний, кількісний взаємозв’язок окремих складових аудиторського ризику й оцінити обсяг майбутньої роботи.

Прийнятий аудиторський ризик – це суб’єктивно встановлений рівень ризику, який готовий взяти на себе аудитор.

Полягає він у тому, що в фінансовій звітності будуть виявленні похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження. Ступінь ризику може коливатися у діапазоні між нулем і одиницею (від 0 до 100%), але не може бути