Дохідність депозитних операцій залежить від суми вкладених коштів, способу нарахування процентів та частоти їх нарахування. Якщо на депозитному вкладі розміщена сума С, на яку щоперіоду нараховується проста ставка процентів, загальна сума процентних виплат становитиме

де кі — процентна ставка в річних, що нараховується в і-му періоді; п — кількість періодів; tt — тривалість і-го періоду, днів. Якщо сума коштів змінюється протягом періоду інвестування, загальна сума процентів визначається так:

де С1 — сума коштів, розміщених на депозиті в і-му періоді. Нарощена сума за вкладом визначається сумою

Якщо внесення коштів на депозит оформлено у вигляді строкового депозитного сертифіката на пред'явника, вартість погашення сертифіката визначається за формулою

де N — номінальна вартість сертифіката; кс — процентна ставка за сертифікатом; ta — термін обігу. При перепродажу сертифіката на вторинному ринку його ринкова вартість буде визначатись з урахуванням ринкової дохідності r:

Якщо до терміну погашення сертифіката залишилось t днів, придбання сертифіката за ринковою ціною Рс забезпечить інвестору дохідність на рівні ринкової ставки доходу r.

Висновок

Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які з’явилися в Україні в 1991-1992 р. головним компонентом їхньої діяльності є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів є залучені й запозичені кошти.

Обов’язковим елементом банківських ресурсів є капітал комерційного банку. Оцінка його достатності передбачає розрахунок суми фактично наявного капіталу і визначення обсягу капіталу, мінімально необхідного для адекватного покриття ризиків, узятих на себе банком. При цьому рівень необхідного покриття визначається регулятивними нормами, порівнянням фактичного і необхідного обсягу капіталу, в результаті чого складається висновок про його достатність чи дефіцит. Удосконалення методу розрахунку достатності капіталу полягає у переході до агрегування всіх ризиків (кредитного, процентного, валютного, ринкового). Такий підхід дає змогу точніше оцінювати достатність капіталу і відповідно ступень покриття ризиків, які бере на себе банк.

Депозитна політика банку повина враховувати як економічні інтереси вкладників, так і тенденції вітчизняного грошового ринку. Репутація стабільного, надійного і послідовного в своїй економічній політиці банку є суттєвим фактором для клієнтів в ситуаціях, коли деякі інші фінансові інститути (в основному з ризиком для себе і відповідно - для клієнта) пропонують більші відсоткові ставки при залученні коштів.

З метою ефективного здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. У західних банках розробці меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної схем меморандуму депозитної політики не існує, тому цей документ конфіденційний і щорічно затверджується радою банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ресурсному потенціалі банку та засобах його реалізації. По суті, це визначення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів юридичних і фізичних осіб, методів та пріоритетів депозитної діяльності.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей, завдань комерційного банку, визначених у його статуті: отримання максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.

При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі принципи:

Депозитна політика є важливою складовою стратегії банку в управлінні активами та пасивами, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Тому можна стверджувати, що банківський прибуток починає формуватися на етапі реалізації депозитної політики комерційного банку. Досягнення мети отримання максимального прибутку залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів депозитів від усіх категорій клієнтів.

Обов’язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка враховує терміни й умови залучення коштів, має грунтуватися на підтримці ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри і структура пасивів банку визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем ризику, так і терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування адекватної ресурсної підтримки. При такому підході первинну роль відіграють структура й розміри ресурсів банку, в тому числі депозитних.

Список використаних джерел

Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 р. зі змінами та доповненнями.

Закон України «Про Національний банк України» № 679- ХІV від 20 травня 1999 р. зі змінами та доповненнями.

Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» №516 від 03.12.2003р.

Адамова Карина Рубеновна. Депозитарные операции в кредитной организации. Экономические основы и международный опыт. — М. : Издательская группа "БДЦ-пресс", 2003. — 304с.

Багиян Мария Борисовна. Банковская переписка. Депозитарий: Учеб. пособие. — М. : Юристъ, 1999. — 273с.

Венгренович Н.Р. Банківські ресурси як джерело відтворення вітчизняного підприємництва // Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні (за матеріалами ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції): Науковий вісник. - ІІ випуск. - Чернівці, 2004.- С.173-176.

Гай Олександр Миколайович. Система моделей управління депозитним портфелем домогосподарства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2005. — 19с.

Дмитриева Е.А. Депозитные услуги коммерческих банков: совершенствование обслуживания // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Луцьк,