Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту) та листа-повідомлення управлінської ланки та аудиторського комі-тету щодо недоліків структури внутрішнього контролю, виявлених у ході перевірки.

2.3. Процедури аудиту

Аудит представляє собою сукупність дій аудитора. Такі дії ауди-тора називаються аудиторськими процедурами.

Щоб скласти висновок про фінансово-майновий стан клієнта, ауди-тор повинен визначити конкретні цілі проведення аудиту, досягнен-ня яких дасть йому можливість підтвердити або спростувати (вия-вити неузгодженість) фінансові документи клієнта. Конкретні цілі аудиту можуть бути сформульовані по-різному. Одним із можливих варіантів представлення цілей аудиту може бути такий:

наявність і можливість виявлення викривлень;—

повнота відображення інформації;—

своєчасність відображення інформації;—

права і відповідальність;—

процеси інтерпретації та її розподіл;—

претензійні відносини.

Встановивши конкретні цілі аудиту, аудитор прагне одержати докази на користь кожної конкретної цілі перевірки або всупереч їй. Таким чином, аудитор визначає процедури, які дають йому мож-ливість підтвердити конкретні цілі перевірки і підготувати позитив-ний висновок або виявити неузгодженість фінансових документів.

У загальному вигляді аудиторські процедури можуть бути класи-фіковані таким чином:—

розуміння бізнесу, його організації, галузі, у якій здійснюється діяльність підприємства;—

вивчення і аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому;—

вивчення форм і методів обліку, оцінювання впливу законо-давчих змін на стан обліково-аналітичного процесу;—

визначення стану об'єкта в натуральному, вартісному вира-женні;—

контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (пер-винні документи, аналітичні, синтетичні та звітні документи);

- розгляд питань минулих років;

- огляд звітів керівництва підприємства і проміжних звітів;

- аналіз важливих змін в облікових процедурах;

- оцінка праці внутрішніх аудиторів.

Виконання процедур аудиту дає аудитору впевненість у тому, що робота буде виконана в повному обсязі незалежно від розмірів підприємства і виду його діяльності.

Аудитор одержує аудиторські докази, застосовуючи одну або декілька із зазначених нижче процедур: перевірку, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунок та аналітичні процедури. Термін таких процедур частково залежатиме від часу протягом якого потрібні аудиторські докази.

Перевірка включає вивчення бухгалтерських реєстрів та документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів та документів дає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, належать: документальні аудиторські докази, що здійснені та зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які виконані та зберігаються на підприємстві.

Перевірка виробничих запасів забезпечує надійні аудиторські докази щодо їх наявності, але не завжди стосовно права власності на них та правильності відображення їх вартості.

Спостереження – це нагляд з боку аудитора за процесом або процедурами, які виконуються іншими особами, наприклад, спостереження за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками підприємства або виконання процедур контролю, після яких не залишаються ознаки їх проведення.

Опитування – це пошук інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб на підприємстві або поза його межами. Опитування може варіюватись: від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді можуть дати аудиторові інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджувальні для аудитора докази.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації відносно того, що міститься в бухгалтерських реєстрах.

Підрахунок полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури – це аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв’язків, які суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

Використання аналітичних операцій ґрунтується на сподіванні, що між даними існує певний взаємозв’язок і що він продовжує зберігатись у разі відсутності доказів протилежного. Наявність цих зв’язків забезпечує аудиторські докази щодо повноти, точності та достовірності даних, які створені системою обліку. Однак довіра до результатів аналітичних процедур залежить від оцінки аудитором ризику того, що аналітичні процедури можуть виявити саме ті взаємозв’язки, що й очікувалися, хоч насправді може мати місце істотне викривлення фінансової звітності.

Основні прийоми аналітичних процедур: процентні порівняння, коефіцієнтний аналіз фінансового стану підприємства, балансовий метод. Так, в процесі проведення перевірки аудитор застосовує наступні аналітичні процедури:

* порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з плановими (кошторисними) показниками певного еко-номічного суб'єкта – при цьому аудитор повинен оцінити методику планування, яку використовує економічний суб'єкт та переконатись, що клієнт не змінив бухгалтерсь-ких показників звітного періоду у відповідності з планови-ми показниками;

* порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з прогнозними показниками, самостійно визначеними аудитором, - при цьому аудитор будує свої думки на під-ставі тенденцій, що склались;

* порівняння показників бухгалтерської звітності і пов'язаних з ними відносних коефіцієнтів звітного періоду з норматив-ними значеннями, що встановлюються діючим законодав-ством або самим економічним суб'єктом, - при цьому ауди-тор здійснює розрахунок і аналіз відносних показників по-точного періоду; зіставлення і аналіз змін відносних по-казників, розрахованих для того ж економічного суб'єкта в різні періоди; порівняння змін декількох видів віднос-них показників;

* порівняння показників бухгалтерської звітності з середньо-галузевими даними – при цьому аудитор повинен врахува-ти, що галузеві дані є середніми значеннями і можуть бути (особливо в перехідний період розвитку економіки) таки-ми, що не відповідають показникам даного економічного суб'єкта;

* порівняння показників бухгалтерської звітності з небухгалтерськими даними (даними, що не входять до бухгалтерської звітності); при цьому аудитор повинен переконатись в точ-ності небухгалтерських даних, що використовуватиме;

* аналіз змін протягом певного часу показників бухгалтер-ської звітності і