* щоб допомогти аудитору при плануванні характеру, часу і розміру інших аудиторських процедур;

* як процедури перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути більш ефективним або продуктивним, ніж тести деталей з метою скорочення ризику невиявлення по окре-мих твердженнях фінансової звітності підприємства;

* як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності під-приємства на стадії завершення аудиту.

3.2 Методика проведення аудиту виробничих запасів.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Основними завданнями аудиту виробничих запасів є:

перевірка збереження цінностей;

контроль за дотриманням норм витрат матеріалів і встановлених норм запасів;

перевірка правильності оцінки і раціонального використання матеріалів у виробництві;

аналіз стану обліку і внутрішнього контролю за рухом матеріалів.

Основними джерелами інформації аудиту виробничих запасів є:

товарно-транспортні накладні, вимоги, накладні, лімітно-забірні картки;

супроводжувальні та розрахунково-платіжні документи постачальників, доручення, журнали реєстрації доручень;

митні декларації;

акти приймання матеріалів (якщо якість і кількість матеріалів, що надійшли на склад, не відповідає даним супроводжувальних документів або матеріали надійшли без документів);

документи, що обґрунтовують купівельну ціну та первісну вартість запасів;

матеріали інвентаризації (накази про проведення інвентаризацій, інвентаризаційні описи, акти результатів контрольних перевірок цінностей, письмові пояснення матеріально-відповідальних осіб, протоколи засідань інвентаризаційних комісій);

розрахунки природних втрат, акти псування;

картки складського обліку (за кожним номенклатурним номером);

матеріальні звіти;

журнал-ордер №5;

Головні книги;

баланси підприємства та форми звітності.

Необхідними умовами збереження товарно-матеріальних цінностей є правильна організація складського господарства та контроль пропускної системи на підприємстві, а також забезпечення необхідними кадрами служб матеріально-технічного постачання та збуту продукції.

У ході аудиту необхідно перевірити існування у відділі кадрів підприємства документації з питань підбору, прийому на роботу та звільнення матеріально-відповідальних осіб (зав. складами, експедиторів та інших). За даними трудових книжок та особових справ необхідно встановити, чи не призначаються на ці посади особи, які мають непогашені судимості за корисливі злочини, чи погоджувалось їх призначення з головним бухгалтером підприємства. Далі слід встановити, чи укладені з такими працівниками письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Договори про повну матеріальну відповідальність, згідно зі статтею 135-1 КЗпП, мають бути укладені з усіма працівниками (які досягли 18 р.), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробленням, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт може бути визначено у колективному договорі.

У ході аудиту слід перевірити, чи надаються щорічні відпустки матеріально-відповідальним особам, чи проводиться інвентаризація цінностей під час передачі їх особам, які тимчасово замінюють матеріально-відповідальних осіб.

У разі спільного виконання працівниками окремих видів робіт, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного, згідно зі статтею 135-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства може встановити колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У цьому випадку письмовий договір укладається між підприємством і всіма членами колективу (бригади).

Аудитору слід перевірити, чи визначено на підприємстві коло посадових осіб, які мають право підписувати документи на отримання та відпуск матеріалів зі складів, видачу дозволів на вивіз матеріальних цінностей з території підприємства, чи дотримується чинний порядок видачі доручень та отримання за ними матеріальних цінностей.

Бланки доручень є документами суворої звітності, тому аудитору слід перевірити порядок отримання, зберігання і обліку бланків доручень, як документів суворої звітності. Під час оприбуткування бланків доручень слід вказувати місце зберігання, нумерацію, їх кількість та вартість.

Заповнюючи типовий бланк доручення, обов’язково вказують строк його дії (10 днів). Доручення завжди повинно мати номер і дату видачі, повну назву і поштову адресу споживача товару, а потім – платника.

Доручення видається конкретній фізичній особі, яка має право на отримання товару. В ньому вказується дані паспорту особи, якій видається доручення. Отримуючи цінності, представник разом з дорученням повинен подати паспорт. Уповноваженому працівникові покупця, який має прострочене доручення товарно-матеріальні цінності не видаються.

У доручення виписуються повна назва постачальника, і назви, номери і дати видачі документів, за якими отримують товар.

Зворотній бік доручення повинен містити перелік товарно-матеріальних цінностей, які отримує представник покупця, з їх нумерацією по порядку, повною назвою кожного товару, одиницею його виміру та кількістю прописом. Доручення підписує особа, яка повинна отримати товар. Підпис цієї особи завіряється керівництвом підприємства-покупця і відбитком печатки.

На початку аудиту виробничих запасів слід також перевірити стан складських приміщень, оснащення місць зберігання цінностей вагами, мірною тарою та іншими вимірювальними приладами. Склади мають бути оснащені стелажами та іншими пристроями для збереження матеріалів. Аудитор повинен розглянути стан охорони підприємства і дотримання пропускного режиму.

Як свідчить практика, основними причинами нестач і розкрадань товарно-матеріальних цінностей є:

відсутність у ряді виробництв технічно обґрунтованих норм витрат сировини і матеріалів;

списання матеріалів на виробництво за завищеними нормами або заміна дорогої сировини більш дешевою без відображення цього у бухгалтерському обліку;

застосування невиправдано високих норм природного збитку та виробничих витрат;

приймання та відпуск матеріалів без зважування, обміру, перерахування і технічних випробувань якості;

недостатня відповідальність посадових осіб за своєчасне і правильне складання первинної документації щодо вит-рат матеріалів;

нечітка організація оперативного обліку руху вузлів та напівфабрикатів у виробничому процесі;

незадовільний стан бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю.

Важливим фактором підвищення ефективності вироб-ництва і конкурентоспроможності виготовленої