де Рз - розмір збитків, грн;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту не-стачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн;

А – амортизаційні відрахування, грн;

Іінф – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн;

Азб - розмір акцизного збору, грн.

У разі нестачі матеріальних цінностей, які підлягають спи-санню на витрати в міру відпуску їх у виробництво та облікову-ються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається, ви-ходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменше-них пропорційно до фактичного зносу, але не менше, ніж на 50 % ринкової ціни.

Різниця між вартістю товарно-матеріальних цінностей, яких не вистачає, віднесених на конкретних винних осіб, за обліковими даними і вартістю, за якою визначено розмір збитків від нестачі, знищення (псування) цінностей, перераховується до Державного бюджету України.

Якщо рішення керівника підприємства щодо врегулювання інвентаризаційних відмінностей є неправомірним, наприклад, згідно з нормативними документами нестачі слід було б віднести на рахунок винних осіб, а віднесено на рахунок прибутку, то ауди-тор повинен зробити відповідний запис у робочому документі.

Аудитор має перевірити також точність оцінки матеріалів. Як відомо, придбані (отримані) або вироблені запаси оцінюють-ся за первинною вартістю. Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фак-тичних витрат:—

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;—

сум ввізного мита;—

сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;—

сум транспортно-заготівельних витрат (витрати на за-готівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);—

інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для вико-ристання у запланованих цілях.

Первинною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не належать до первинної вартості запасів:—

понаднормові втрати і нестачі запасів;—

проценти за користування позиками;—

витрати на збут;—

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосеред-ньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приве-денням їх до стану, в якому вони придатні для використання.

Транспортно-заготівельні витрати, як правило, облікову-ються на окремому субрахунку, тому аудитору необхідно встано-вити законність і правильність розподілу транспортно-заготівель-них витрат між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) та перевірити відповідні розрахунки.

Під час аудиту слід перевірити питання щодо переоцінки матеріальних ресурсів. Якщо підприємство проводить щомісячну дооцінку матеріалів, аудитор повинен перевірити підстави її про-ведення (нові ціни у рахунках постачальників або довідки підприємств-постачальників про нові ціни на їхню продукцію).

Відпускаючи запаси у виробництво, продаж тощо, оцінку їх можна здійснювати одним з таких методів:—

ідентифікована вартість відповідної одиниці запасів. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид);—

середньозважена собівартість;—

собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО);—

собівартість останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);—

нормативних витрат;—

ціни продажу.

При цьому аудитору слід пам'ятати, що для всіх одиниць обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умо-ви використання, може застосовуватися тільки один з наведених методів.

У балансі та звітності запаси повинні відображатися за най-меншою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації, під якою розуміють очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням витрат на завер-шення їх виробництва та реалізацію.

Однією з умов збереження матеріалів та безперервного за-безпечення ними процесів виробництва є точне дотримання пра-вил обліку їх надходження, використання та продажу, а також чітка організація розрахунків із постачальниками. Тому аудитор має вибірково перевірити організацію обліку руху матеріалів на підприємстві.

Виробничі запаси підприємства, як правило, поповнюються за рахунок надходження матеріалів від постачальників на підставі договорів. У договорах вказують: назви матеріальних цінностей, кількість, ціну, строк поставки, порядок розрахунків, спосіб транспортування, санкції за невиконання умов договору, порядок прийняття матеріальних цінностей тощо.

Під час надходження матеріальних цінностей пе-ревіряється виконання постачальником договірних зо-бов'язань. Матеріали на склад від постачальника доставляє ек-спедитор. Під час здачі експедитором матеріальних цінностей на склад матеріально відповідальна особа (завідувач складом) повинен перевірити відповідність кількості, якості та асорти-менту матеріалів, що надійшли, документам постачальника. При повній відповідності кількості зазначених матеріальних цінностей документам постачальника матеріально відповідаль-на особа виписує прибутковий ордер у день надходження ма-теріалів. З метою зменшення кількості первинних документів дозволяється і бездокументальне оформлення цінностей, які надійшли. Якщо відхилень ні в кількості, ні в якості матеріалів немає, то в документах постачальника проставляється спеціаль-ний штамп з реквізитами прибуткового ордеру.

Коли приймаються матеріальні цінності від транспортних організацій, то особливу увагу слід звернути на стан пломб, тари, а у випадку їх пошкодження необхідно перевірити вантаж. Якщо виявлено нестачу або псування вантажу, то підприємство має скласти комерційний акт на право виставлення претензії до транспортної організації або до постачальника.

Джерелом інформації для перевірки розрахунків із постачальниками є журнал-ордер № 3, аналітичний облік в якому ор-ганізовується в розрізі кожного прибуткового і платіжного доку-мента. Журнал-ордер № 3 ведеться по кожному постачальнику, що дає змогу аналізувати стан розрахунків підприємства щодо кожного з них. У журналі записується номер рахунка, реєстраційний номер, найменування постачальника, номер при-буткового ордера, вартість матеріальних цінностей, що надійшли, та сума податку на додану вартість. Суми претензій записуються на підставі складених актів. У банківських виписках робиться відмітка про оплату кожного рахунка.

Практика контрольної роботи свідчить, що найхарак-тернішими видами зловживань у складі операцій щодо придбан-ня матеріальних цінностей є:—

приховування цінностей, які