цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.
Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:—
непевності, коли він не може сформулювати свою думку;—
незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації. Причини непевності:—
обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність не-обхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, об-меження у часі);—
ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.
Причини незгоди: —
неприйнятність системи або способів обліку;—
розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;—
незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у об-ліку та звітності;—
невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.
Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. По-дальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.
Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застере-женнями) висновок.
Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання не-гативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку.
В усіх випадках формулювання висновку, який відрізняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини сво-го судження (непевностей та незгод). Ця інформація повинна бути коротко викладена в окремому розділі висновку, який передує форму-люванню висновку або відмові від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне обговорення зазначених моментів у іншій документації, яка передається клієнтові.
Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок і заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної непевності, то він форму-лює відмову від свого висновку з конкретного питання (на підставі приведених у попередньому параграфі аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного судження.
Якщо заперечення у висновку пов'язані з наявністю нефунда-ментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду за конкретними моментами (висловлює своє судження на підставі раніше наведених аргументів), а за відсутності цих моментів висловлює своє позитивне судження.
Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для ви-дання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням ліквідації цих відхилень станом на відповідну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).
Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звітність, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.
У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються "відхиленням" від нього. Такі зміни бувають трьох видів:
1) обмеження;
2) модифікація аудиторського висновку;
3) доповнення до аудиторського висновку.
Висновок з обмеженнями відображає:—
посилання на наявність відхилень від чинних в Україні прин-ципів обліку;—
обмежений масштаб аудиторських процедур;—
неможливість надання аудиторського висновку за неперевіре-ною звітністю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;—
неможливість винесення аудиторського висновку, який підтвер-джував би достовірність звітності, через неадекватність достовірної інформації. :
В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку неста-чу інформації, що спричинила до неможливості виконання процеду-ри аудиту. В основному така нестача пояснюється:—
неможливістю підтвердити дебіторську і кредиторську забор-гованість;—
незадовільними результатами інвентаризацій та інших май-нових стосунків.
У аудитора можуть виникати сумніви і щодо деяких інших пер-винних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхідні аудиторові для підтвердження чи непідтвердження пер-винних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов'яза-ний вирішити проблеми достовірності інформації іншими можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень і видає позитивний висновок.
Модифікація аудиторського висновку
Модифікований аудиторський висновок — це висновок, який містить додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вно-сяться.
Як правило, модифікований аудиторський висновок містить такі моменти:—
проблеми невизначеності або непевності у безперервній діяльності підприємства;—
зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;—
виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;—
опис принципів обліку, які відрізняється від чинних в Україні принципів обліку;—
роз'яснення з приводу використання висновків інших ауди-торів;—
пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.
Доповнення до аудиторських висновків
Доповнений (розширений) аудиторський висновок — це висно-вок, додаток до стандартних розділів якого містить коментарі і відо-мості з різних питань:—
важливості інформації;—
недоліків щодо поданої звітності або аналітичного обліку;—
різні пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.
Висновок з такими поясненнями буде позитивним.
Алгоритм вибору аудитором висновку показаний на рис. 7.4.
Рис. 7.4. Алгоритм вибору висновку
Додаткова підсумкова документація, що передається замовникові
Ця документація не є обов'язковою і передається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним або якщо це обумовлено договором.
Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова документація не є самостійним документом.
Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор само-стійно, але дотримуючись таких визначених назв:—
"Аудиторський звіт";—
"Звіт про проведення аудиту";—
"Звіт про результати проведення аудиту";—
"Звіт про експрес-огляд";—
"Експрес-огляд"; —
"Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки";—
"Лист-інформування клієнта"
Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової
підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має
конфіденційний характер.
Термін збереження підсумкової інформації визначається виходя-чи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань.
Аудиторський висновок
За результатами проведення аудиту виробничих запасів.
Згідно з договором № 24 від 8 листопада 2005 р.
Аудитором Гайною Іриною Миколаївною.
Сертифікат аудитора № А 0025552 виданий рішенням Аудиторської палати України № 80 від 20.07.2002 р.
Фірми “Аудит-сервіс Іnc”
На підставі ліцензії