Тобто, під-обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку прийняту підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.

Облікова політика підприємства згідно з п.п. 25.1 П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.

Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому, випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо, наприклад, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення.

У ст. 4 Закону України "Про бухгалгерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:

форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо);

вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);

обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;

відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, надання пільг по оподаткуванню);

можливість самостійних дій з питань ціноутворення;

стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрями інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);

наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);

наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);

рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативи керівників підприємства;

система матеріального заохочення ефективності роботи працівників за коло обов‘язків, що виконуються.

Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя.

Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені в окремий баланс) не залежно від місця їх розташування.

Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто, користувачі набувають можливості оцінити, наскільки зіставлюваними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.

При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватися на діючі стандарти та інші нормативні акти (табл. 1.6.)

Таблиця 1.6. Основні складові та положення облікової політики

Основні складові облікової політики | Положення облікової політики

1 | 2

1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться 1) строки корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) порядок переоцінки; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту

Первісна оцінка | При застосуванні на баланс об‘єкт оцінюється за собівартістю, що складається з витрат на виробництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об‘єктів, визначені П(С)БО 7

Об‘єкт основних засобів | Об‘єкт основних засобів визначений П(С)БО 7

Методи амортизації | Обирається метод амортизації об‘єктів з методів, визначених П(С)БО 7

Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації | Можуть переглядатися відповідно до вимог, визначених П(С)БО 7

Переоцінка об‘єктів основних засобів | Здійснюється на підставі положень, які визначає П(С)БО 7

Відсотки за кредит, отриманий в банку для виготовлення основних засобів | Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7

Майбутні витрати на ремонт, модернізацію та інше | Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7

2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нарахування амортизації активів

Первісна оцінка | При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення.

Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені П(С)БО 8

Групи нематеріальних активів | Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, орієнтований на перелік яких наведений в П(С)БО 8

Методи амортизації | Обирається метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, розрахунку амортизації при застосуванні відповідних методів встановлений П(С)БО 7

Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації | Можуть переглядатися в кінці звітного періоду (П(С)БО 8)

Переоцінка об‘єктів основних засобів | Переоцінка може здійснюватися за справедливою вартістю нематеріального балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Якщо здійснена переоцінка окремого об‘єкта нематеріального активу, слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо якого не існує активного ринку).

Якщо підприємством здійснена переоцінка об‘єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці (П (С)БО 8)

3. Довгострокові фінансові інвестиції

Первісна оцінка |

Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12

Відображення довго-строкових