Фірми ведуть між собою конкурентну боротьбу. Кожна з них має зв'язок із фірмами в інших країнах, а тому має міжнародний потенціал.

До організаційної ієрархії в типовій аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера.

Розпочинаючи перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу — підтвердити або спростувати дані.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні по-чався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й уста-новленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відно-син слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вив-ченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних ауди-торських фірм.

Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 рр. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою по-зитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 р., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це сто-сується насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські креди-ти тощо.

Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про науко-ву та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та нау-ково-технічної експертизи.

До проблемних питань аудиту слід віднести:*

недостатню кількість методичних розробок з аудиторського кон-тролю;*

брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;*

недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси — і неосвоєний ринок аудиторських послуг;*

відсутність типових форм документів з аудиту; *

відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:*

значна економія державних коштів, які витрачаються на утри-мання контрольно-ревізійного апарату;*

надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;*

незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;*

можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комер-ційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у під-приємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:*

перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійсне-них господарських і фінансових операцій чинному законодавству;*

виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансо-во-господарській діяльності підприємств;*

реальність визначення фінансових результатів;*

оцінка ефективності внутрішнього контролю;*

надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Користувачів фінансової (бухгалтерської) інформації по-казано в табл. 1.1. Щоб правильно інтерпретувати значення інфор-мації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє со-бою бізнес клієнта та які його галузеві особливості.

Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достат-ньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерсь-кого обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності.

Таблиця 1.1. Користувачі облікової інформації

Види користувачів облікової інформації | Необхідна інформація та мета її використання

1. Внутрішні користувачі

1.1. Власники підприємства та вищий управлінсь-кий персонал

1.2. Менеджери різних на-прямків діяльності (фі-нансові, виробничі, з маркетингу тощо)

1.3. Керівники підрозділів (центри відповідальнос-ті підприємства)

1.4. Робітники і службовці підприємства |

Загальний фінансовий стан підприємства: прийняття управлінських рішень тактич-ного і стратегічного характеру

Інформація щодо функціонування підпо-рядкованої системи діяльності, прийняття управлінських рішень щодо удосконален-ня та регулювання діяльності

Інформація про функціонування підрозді-лів (центри відповідальності) про витрати, доходи; прийняття оперативних рішень з контролю та управління підрозділами

Інформація про загальний стан функціо-нування підприємства; збереження робо-чих місць, можливість підвищення оплати праці

2. Зовнішні користувачі

2.1. Дійсні та потенційні інвестори

2.2. Банківські та інші кредитні установи

2.3. Постачальники та інші кредитори

2.4. Замовники, покупці, клієнти

2.5. Органи державного ре-гулювання і контролю:

2.5.1. Державна подат-кова інспекція

2.5.2. Органи Фонду державного майна

2.5.3. Органи держав-ної статистики

2.6. Профспілки

2.7. Широка громадськість

2.8. Інші користувачі | Фінансовий стан підприємства, рентабель-ність, отримані прибутки; можливість отримання прибутку, прийняття рішень щодо операцій з акціями, про доцільність вкладання капіталу

Фінансовий та майновий стан підприємст-ва, платоспроможність; можливість на-дання кредитів, ймовірність повернення кредиту та отримання