інвентаризації коштів внесених засновниками до статутного капіталу.
1.2.3 Облікова політика, що застосовується суб'єктом, та її зміни
В Україні ведення бухгалтерського обліку довгий час було інструктивним, тобто ніякого творчого підходу не передбачалось, він вівся строго за інструкціями. Зараз з'явилися нормативні документи в яких бухгалтеру пропонують декілька методів при бухгалтерському обліку тієї чи іншої ситуації. Кожне підприємство виходячи з конкретних умов роботи вибирає найбільш прийнятний варіант, який забезпечує надійний контроль за ефективним використанням даного ресурсу. Цей вибір і становить суть облікової політики підприємства. Під обліковою політикою підприємства розуміють сукупність конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил та особливостей його роботи. Тобто підприємство може самостійно обрати той чи інших метод оцінки активів, метод нарахування амортизації та інше. Проте обраний варіант, як правило, не може
змінюватись на інший. Зміни можливі тільки, коли:
змінюються статутні вимоги;
змінюються вимоги органу, що затверджує П(с)БО;
- нові положення облікової політики забезпечують достовірне
забезпечення подій чи операцій у фінансовій звітності;
- ліквідації підприємства.
Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідними наказами з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухобліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.
Основне призначення облікової політики полягає в:
упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;
- забезпеченні методологічного та методичного відображення майна
підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;
- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;
- забезпеченні ефективності обліку.
В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього врешті-решт залежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності.
У примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлювати вибрану облікову політику шляхом опису:
- принципів оцінки статей звітності;
- методів обліку за окремими статтями звітності.
У разі зміни облікової політики підприємству потрібно розкривати:
- причину та суть зміни;
- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;
- факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її пере обчислення.
В ВАТ «Калуське автотранспортне підприємство» облікова політика визначена Наказом № 177 від 29 грудня 2006р. з розкриттям методологічних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та організації роботи бухгалтера. Наказ затверджено керівником.(Додаток Б).
Встановлено, що за організацію і ведення обліку на підприємстві відповідальність покладено на головного бухгалтера, робота якого регулюється посадовою інструкцією.
Облік основних засобів здійснювати відповідно до П(с)БО №7 «Основні засоби», класифікацію їх здійснювати відповідно до п. 5 цього П(с)БО, при чому відповідно нього до малоцінних необоротних активів відносяться активи, вартістю до 1000,00 грн. Амортизацію по таких активах
нараховувати в першому місяці використання об'єктів у розмірі 100% їх вартості.
Щодо амортизації то тут використовується податковий метод.
Амортизація всіх груп нематеріальних активів теж здійснюється прямолінійним методом. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться згідно П(с)БО№8.
Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг здійснюють шляхом вивчення виконаної роботи: при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображають у звітному періоді підписання акта наданих послуг.
Встановлений позамовний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції.
Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами застосовують 8 клас Плану рахунків.
Розробка і прийняття наказу про облікову політику сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку, зміцненню його правової основи і забезпечує належну ефективність роботи відповідної господарської одиниці.
1.3 Ризик і суттєвість
1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових властивого ризику та ризику контролю.
Ризик аудиту або загальний ризик — це небезпека того, що аудитор
зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений висновок без застережень, навпаки.
Аудиторський ризик складається:
1) властивий ризик;
2)ризик пов'язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;
3) ризик невиявлення помилок і перекручень.
Для визначення аудиторського (висновку) ризику існує дуже багато методик, за однією з них аудиторський ризик оцінюється за формулою:
AR=ІR х СR х DR (1.1), де
IR- властивий ризик; CR- ризик контролю; DR- ризик невиявлення.
Нам необхідно визначити ризик невиявлення DR:
DR= AE/IR x CRв x CRз (1.2)
Даний ризик пов'язаний із проведення незалежних процедур перевірки. Ризик не виявлення - це ризик не виявлення помилок аудитора. Ризик не виявлення помилок існує завжди.
Для того, щоб визначити ризик не виявлення помилок необхідно встановити:
1) аудиторський ризик (AR) - аудитор встановлює самостійно в
межах від 5% до 20%. В даному випадку AR = 15%;
2) ризик контролю - це ймовірність недостовірності інформації;
Методика розрахунку ризику контролю наведена в таблицях (1.1)-(1.2).
3) властивий ризик є показником вразливості залишку за певними бухгалтерськими рахунками або категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими. Для того щоб зробити оцінку властивого ризику аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів постійних ризиків. Властивий ризик носить зовнішній характер (інфляція, розвиток галузі, зміни в економіці, політична стабільність) та внутрішній (якість управляння можливість зловживань, помилок, крадіжок) характер.
Таблиця 1.1 - Оцінка ризику внутрішнього контролю
№ з/п | Фактори | Середня оцінка | Відносні фактичні оцінки | Абс. фактичні оцінки
1 | Методи адміністративного контролю | 5,8 | 1 | 5,8
2 | Ставлення адміністрації до внутрішнього контролю | 5,4 | 1 | 5,4
3 | Кадрова політика організації і перепідготовка працівників | 7,8 | 1 | 7,8
4 | Компетентність контрольного персоналу | 12,6 |