ѕ платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості;

ѕ затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів і продавець отримав від покупця згоду про визнання претензії або не отримав відповіді на надіслану пре-тензію протягом термінів, встановлених законодавством;

ѕ за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборго-ваності з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Прийняття судом позову про стягнення заборгованості чи одержання згоди покупця по виставленій претензії не призводить до збільшення витрат у бухгалтерському обліку, що є причиною виникнення відхилень між податковим та бухгалтерським обліком. Згідно Закону України № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що набув чинності з 01.07.2004р., до валових витрат включаються тільки ті суми безнадійної заборгованосі по яких відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не дали позитивних результатів (п.п.5.2.8 Закону). Якщо ж протягом трьох років підприємством не приймалися заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, то таке підприємство втрачає право на створення валових витрат при списанні такої безнадійної заборгованості відповідно до Закону.

Розглянемо кредиторську заборгованість. У разі попереднього віднесення до валових доходів суми непогашеної кредиторської заборгованості, визнаної в порядку до судового врегулювання спорів судом, при погашенні такої заборгованості у наступних податкових періодах платник податку має право на збільшення валових витрат, що відображається в рядку 05.3 додатка К4 і Декларації (п.п. 12.1.5 Закону). В бухгалтерському обліку операція з погашення кредиторської заборгованос-ті відображається записом Дт 631 Кт 311, в зв'язку з чим виникають розбіжності між податковим та бухгалтерським обліком.

Розглянемо витрати з поліпшень основних фондів. Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на поча-ток звітного періоду (року) (п.8.7.1 Закону). До таких витрат не відносяться витрати на оплату праці ремонтників основних фондів та нарахування до соціальних фондів з такої оплати, які відносяться до складу валових витрат за елементами затрат (рядок 04.3 - 04.4 декларації) незалежно від наявності «ліміту 10%» (Лист-роз'яснення ДПАУ від 20.08.02004 р. №16016/7/15-1117; Лист від 06.10.04 №ЦФ- 16/628). В бухгалтерському обліку всі витрати (матеріальні, послуги інших юридичних осіб тощо) на ремонт основних засобів відносяться на відповідні рахунки з обліку витрат 23..., що відображаються у формі №14-зал. за елементами витрат. Витрати на реконструкцію, модернізацію чи інше поліпшення основних засобів відносяться на рахунок 15... і відображаються теж за елементами витрат. В межах до 10% балансової вартості ОФ сумарні витрати на рах. 23 і 15 будуть співпадати з податковим обліком валових витрат. Різниця між податковим і бухгалтерським обліком виникне лише в частині від-несення витрат за елементами: в податковому обліку такі витрати будуть відображені у рядку 04.10 Декларації «Витрати на поліпшення основних фондів», в бухгалтерському обліку – за елементами витрат. У разі перевищення витрат з поліпшення над лімітом, у податковому обліку відбувається збільшення балансової вартості відповідних груп ОФ. Ця операція здійснюється тільки у податковому обліку, а в бухгалтерському обліку витрати зберігаються за елементами витрат.

Бухгалтерський та податковий облік операцій із старопридатними запасами встановлений листом № ЦФ-16/357 від 02.06.2004 р. На підприємстві для обліку старопридатних запасів призначені відповідні субрахунки. Залишки по цих рахунках не беруть участь в розрахунку приросту (збитку) у податковому обліку. При списанні таких запасів на рахунки з обліку витрат відповідних господарств виникають розбіжності між бухгалтерським та податковим обліками.

В бухгалтерському обліку витрати підприємства на професійну підготовку або перепідготовку за профілем такого підприємства фізичних осіб, які перебувають в трудових відносинах з ним відносяться на рахунки 91, 92 в повному розмірі за елементом «Інші витрати». В податковому обліку такі витрати відносяться до складу валових витрат тільки в розмірі 2% фонду оплати праці і тільки в тому разі, якщо таке навчання здійснюється в українських закладах освіти і це не стосується осіб, які пов'язані з таким платником податку (п.п.5.4.2. Закону про прибуток та Постанова КМУ від 24.12.97р. №1461). Це і викликає розбіжності між бухгалтерським та податковим обліком.

Облік іншої операційної діяльності (рахунок 94) платник податку веде на рахунку 94, за дебетом якого відображається сума визнаних у бухгалтерському обліку витрат. Частина цих витрат у податковому обліку до валових витрат не відноситься. При здійсненні підприємством таких витрат виникають розбіжності:

ѕ списання собівартості реалізованого металобрухту в бухгалтерському обліку відображається записом Дт 943 Кт 2092. В податковому обліку вартість реалізованого металобрухту до валових витрат не включається;

ѕ згідно з П(С)БО 9 «Запаси» запаси відображаються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації. У разі втрат від знецінення запасів в бухгалтерському обліку здійснюється запис Дт 946 Кт 20, в податковому обліку дана операція не призводить до створення валових витрат і сума уцінки не змінює балансову вартість запасів з метою застосування механізму приросту (збитку);

ѕ у разі виявлення інвентаризацією фактів нестачі чи втрат від псування цінностей у бухгалтерському обліку здійснюється запис Дт 947 Кт 20,22. У податковому обліку для виключення вартості даних запасів з обліку приросту (збитку) за пунктом 5.9 Закону, використовується графа 4 таблиці 1 додатка К1/1 Декларації про прибуток (валові витрати -