Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Організація обліку витрат за економічними елементами має велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності.

До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони виникли і класифікуються за видами діяльності.

Залежно від видів діяльності всі витрати розподіляють на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати що виникають в процесі звичайної діяльності, розподіляють на витрати від операційної (основної та іншої) інвестиційної, та фінансової діяльності.

Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат - це виділення типових груп рішень і вибір відповідних об’єктів обліку витрат. У підручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця Ф.Ф., Давидюка Т.В., Малюга Н.М., Чижевської Л.В. в основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат (рис. 1.1) [11; 139].

Рис. 1.1 Класифікація витрат в системі управлінського обліку

У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємо-доповнюючими напрямами - за елементами витрат та за калькуляційними статтями. У Навчальному посібнику «Економічний аналіз» визначено:

ѕ Елементні витрати - це однорідні за складом витрати підпри-ємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об'єкт віднесення витрат (наприклад, незалежно, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслу-говування виробництва і управління). До них відносять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Аналіз витрат за елементами дає змогу:

ѕ дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;

ѕ оцінити динаміку структури витрат;

ѕ охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

ѕ встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та
спеціалізації на зміну структури витрат;

ѕ визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження
собівартості

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати «внесок» кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції [12; 63].

Нашкерська В.Г. [8; 416] вважає, що формування витрат початкове здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічни-ми процесами та їх частинами тощо. Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зро-стання зобов'язань. Підприємство самостійно або за погоджен-ням з материнською (вищестоящою) організацією формує статті витрат, виходячи з особливостей діяльності. Це можуть бути такі статті:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Метод формуван-ня витрат залежить від особливостей техно-логії виробництва та вимог менеджменту до інформації про форму-вання витрат та сту-пенів їх контролю в процесі виробництва.

За особливостя-ми технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і попроцесний.

Позамовний метод обліку витрат використовують на інди-відуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносять-ся: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо.

За цим методом витрати збираються в кожному замов-ленню, одержаному від клієнта. Прямі витрати: за первинни-ми документами, накладні - пропорційно до прямих.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупно-серійних та масових виробництвах: машинобудування, переробна промисловість тощо. Об'єктом обліку витрат є тех-нологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними до-кументами, накладні - за вибраними базами розподілу.

Об'єктом контролю витрат та прибутку при цьому ме-тоді може бути не лише виготовлення продукції, а й окремі ета-пи пронесу. На вимоги менеджменту можуть створюватись центри витрат та центри відповідальності (від мінімально до-цільних), в межах яких контролюються витрати в ході виробни-чого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відпові-дальності.

На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об'єктами. При цьому складається нормативний кошторис витрат, який постійно коригується. За фактично здійсненими витратами складаєть-ся калькуляція, у якій визначається собівартість продукції. Нормативний кошторис та калькуляція порівнюються, визна-чаються відхилення та винуватці.

Витрати в системі управлінського обліку за видами ви-робництв, статтями витрат і видами продукції, центрами вит-рат і центрами відповідальності збираються на відкритих для цього аналітичних рахунках до синтетичного рахунка 23 «Ви-робництво». На дебеті цього