періоді може здійснюватись по фактичній собівартості та по обліковим цінам з деяким відхиленням від фактичної собівартості. В кінці місяця обов’язковою умовою являється облік продукції по фактичним собівартості (визначається по даним аналітичного обліку затрат на виробництво).
Реалізованою продукцією підприємства рахується продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовнику) пред’явлені розрахункові документи. Пред’явленими розрахунковими документами (покупцю, замовнику) вважаються документи з моменту їх подачі в установу банку (при умові здійснення розрахункових операцій через установи банків) або передачі їх покупцеві (замовнику) у відповідності з умовами, передбаченими договором (контрактом), тобто, без участі установ банків.
Якщо покупець (замовник) по умовам договору отримує продукцію безпосередньо на підприємстві-виробнику, то така продукція вважається реалізованою після видачі та відповідного оформлення та пред’явлення покупцю-замовнику розрахункових документів.
Реалізованою продукцією також вважається продукція, за яку підприємство-продавець отримало оплату у формі авансових платежів.
Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари та продукцію здійснюються готівкою, дохід і валовий дохід від реалізації визначають в міру отримання готівки.
Визначення результатів реалізації по методу нарахування наближає застосовувану в Україні систему обліку та статистики до загальноприйнятої в міжнародній практиці.
Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), вказана в оформлених як обґрунтування для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), зарахована як оплата на рахунки підприємств в установах банків.
У відповідності з таким трактуванням в поняття “реалізована продукція” внесено зміну до обліку реалізованої продукції.
Для відображення собівартості реалізованої продукції введений активний рахунок №90 “Собівартість реалізації”, який в кінці звітного періоду списується на зменшення фінансових результатів підприємства (в дебет рахунку №79 “Фінансові результати”). Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок №70 “Дохід від реалізації” (в дебет рахунка), витрати на збут продукції обліковуються на рахунку №93 “Витрати на збут” та списуються з кредиту на зменшення фінансових результатів (в дебет рахунку №79 “Фінансові результати”). Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються на кредиті рахунку №70 “Доходи від реалізації”, субрахунок №701 “Доходи від реалізації готової продукції”. Для отримання фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) в кінці звітного періоду отримане сальдо (на кредиті) рахунку №70 “Доходи від реалізації” списуються на активно-пасивний рахунок (кредит) №79 “Фінансові результати”.
У зв’язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов’язані з вивозом цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться на рахунок підприємства та включаються до складу витрат на збут.
Вивіз відвантаженої продукції можливий також і транспортом сторонньої організації. Дана операція відображається на дебеті рахунку №93 “Витрати на збут”, – кредиті рахунку №63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”.
В склад збутових витрат (дебет рахунку №93 “Витрати на збут”), пов’язаних з реалізацією продукції (збутом), товарів, робіт, послуг включаються:
витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
витрати на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
витрати на рекламу та маркетингові дослідження;
витрати на передпродажну підготовку товарів;
витрати на командировочні працівникам, зайнятим збутом;
витрати на утримання основних засобів, інших нематеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) у відповідності з умовами договорів (базису) поставки;
витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
До складу витрат на збут продукції в торгових організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат:
адміністративних, направлених на обслуговування та управління підприємством;
інших операційних витрат (на дослідження та розроблення у відповідності з П(С)БО №8 “Нематеріальні активи”; собівартість реалізованої іноземної валюти; безнадійна дебіторська заборгованість) і т.д.;
фінансових витрат на відсотки за користування кредитами отриманими, за облігації випущені, за фінансову оренду і т.д.
Витрати підприємства, пов’язані зі збутом продукції, (робіт, послуг), відображаються в обліку:
Дебет рахунку №93 “Витрати на збут”
Кредит субрахунку №201 “Сировина і матеріали” та інші
Кредит субрахунку №661 “Розрахунки по заробітній платі”
Кредит рахунку №65 “Розрахунки по страхуванню”
Кредит субрахунку №372 “Розрахунки з підзвітними особами”
Кредит рахунку №68 “Розрахунки за іншими операціями”
Розрахунки на збут, зараховані в дебет рахунку №93 “Витрати на збут”, щомісячно списуються в дебет рахунку №79 “Фінансові результати” записом:
Дебет рахунку №79 “Фінансові результати”
Кредит рахунку №93 “Витрати на збут”
На відповідному субрахунку рахунку №93 “Витрати на збут” відображаються витрати на пакування та транспортування відвантаженої продукції, що відшкодовується покупцями, а також оплата доставки продукції до пункту призначення або аеропорту. Якщо ж оплата такої доставки включена в ціну продукції, то вона відшкодовується постачальнику у складі вартості відвантаженої продукції.
Аналітичний облік витрат на збут ведеться у Відомості №5/1 по таким статтям:
витрати на зберігання, навантаження, розвантаження та затарювання продукції;
витрати на оплату мита;
витрати на рекламу та передпродажну підготовку товарів;
інші витрати, пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг).
1.3 Нормативне регулювання обліку собівартості готової продукції та її реалізації
Основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є:
П(С)БО 16 „Витрати”;
П(С)БО 9 „Запаси”
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до цих нормативних документів розроблені методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.
Згідно П(С)БО під витратами розуміють зменшення економічних вигод в наслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).
Витрати визначаються в бухгалтерському