Підготовчий етап цієї роботи є досить складним. Особливо для підприємств, які не мають досвіду побудови системи обліку і калькулювання собівартості продукції. Для підприємств, які створені 50, або більш ніж 100 років тому, це не викликає великих труднощів за умов, якщо на таких підприємствах було поважне ставлення до бухгалтерського обліку та постійно поповнювалася і збереглася до сьогодні бібліотека нормативно правового характеру в частині первинної облікової документації.

Метою всіх змін, які відбувалися з формами первинного обліку було скорочення та спрощення первинного обліку. Разом із спрощенням первинного обліку здійснювалося впровадження прогресивних форм та методів ведення обліку, забезпечення єдності методології та організації первинного обліку на підприємствах.

При організації обліку матеріальних витрат на виробництві рекомендується створити стандарт підприємства (СТП) з обліку матеріальних витрат.

Створюючи стандарт підприємства з обліку матеріальних витрат, необхідно користуватися положеннями та нормами Закону про бух облік , ДДСТУ 2962 - 94 , наказу № 193, Методичних рекомендацій, П(С)БО, Плану рахунків тощо.

Застосування типових форм первинного обліку дає можливість здійснювати облік та контроль за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей, оформляти приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, здійснювати контроль за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби, обліковувати рух матеріалів на складі, здійснювати контроль за відхиленням фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу, а також сигналізувати про відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або про заміну матеріалів.

Крім перелічених оперативних завдань обліку, застосування типових форм дає можливість розмежувати повноваження та відповідальність осіб, задіяних в процесі обліку матеріальних витрат та створити облікову політику підприємства в частині матеріальних витрат.

У відповідності до Методичних рекомендацій для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів.

Підприємства, які застосовують одночасно рахунки класу 8 "Витрати за елементами" і класу 9 "Витрати діяльності" у складі Журналу 5 А, ведуть розділи III А "Витрати діяльності" і III Б "Витрати за елементами". Порядок запису даних у відомостях та журналах на підставі первинних документів розкривається у згаданих вище Методичних рекомендаціях.

При організації обліку витрат на оплату праці основних працівників на виробництві також рекомендується створити стандарт підприємства (СТП) з обліку витрат на оплату праці.

Створюючи стандарт підприємства з обліку витрат на оплату праці основних робітників, необхідно користуватися положеннями та нормами Закону про бух облік, Закону про оплату праці, ДСТУ 2962 - 94, ДСТУ 3138 - 95, наказом № 277, наказом № 253, наказом № 144, Методичних рекомендацій, П(С) БО ,Планом рахунків, КЗпП, Колективним договором, Галузевою угодою.

Склад загальновиробничих витрат наведено у статті 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Висновки з розділу ІІ

Нові економічні відносини вимагають докорінного поліпшення вітчизняної системи обліку для забезпечення ефективного управління. Необхідна для керівної ланки інформація міститься в системі управлінського обліку, який дасть можливість створити належну інформаційну базу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень та контролю за їх виконанням.

Організація розробки і впровадження системи управлінського обліку на промислових підприємствах повинна проходити у поступовому, взаємообумовленому та обґрунтованому втіленні в практичну обліково-аналітичну діяльність ідей управлінської орієнтації. На побудову інформаційних моделей управлінського обліку впливає ряд об’єктивних факторів. Наявність та вплив цих факторів є різним, тож структура управлінського обліку на кожному підприємстві є індивідуальною у своїй основі. Вона перебуває у постійному русі, змінюючись відповідно до потреб управління.

Методологія управлінського обліку повинна бути зорієнтована на одержання спектру альтернативних варіантів управлінських рішень розв’язання проблем, що виникають в ході господарської діяльності підприємства. При виборі методу управлінського обліку в промисловості необхідно враховувати специфічні галузеві особливості (сезонність виробництва, територіальну розосередженість та ін). Пріоритетним при цьому повинна бути оцінка основної виробничої діяльності структурних підрозділів та оцінка ефективності виробництва.

Групування витрат за економічними елементами має важливе науково-практичне значення. Склад елементів витрат, що пропонується нормативними документами, є недостатньо деталізованим, що негативно впливає на проведення послідуючих контрольно-аналітичних робіт. Доцільною була б деталізація елементів витрат з урахуванням особливостей галузі, розподілом на витрати уречевленої і живої праці, що дасть можливість посилити контроль за їх економічним змістом.

Для посилення контрольованості облікових показників доцільно розділяти вартість робіт і послуг власних допоміжних виробництв та сторонніх організацій.

Проведений аналіз переліку адміністративних витрат показав, що переважну їх більшість можна пов’язати з процесом основного виробництва. Виникнення адміністративних витрат відбувається на усіх стадіях кругообороту засобів виробництва. Тому такий вид витрат доцільно включати до складу собівартості промислової продукції, що буде забезпечувати обчислення більш реального її розміру.

Ефективності проведення обліково-аналітичних та контрольних заходів в промисловості можна досягти лише за умови підвищення їх оперативності – організації обліку витрат за центрами відповідальності, тобто встановлення чіткої відповідальності конкретних осіб за понесені витрати і одержаний результат. Ефективність виділення центрів відповідальності буде прослідковуватись лише за умови підвищення оперативності збору, групування і обробки інформації, а також її передачі керівній ланці. Пропонуємо до впровадження в практику особливий різновид центру відповідальності – центр прибутку. Доцільність такого впровадження полягає у можливості децентралізації відповідальності за прибуток підприємства.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

3.1. Аналіз основних показників діяльності підприємства

Підприємство розташоване у с. Ямниця Тисменицького району Івано-Фрвнківської області. ТзОВ “Івано-Франківськцемент-етерніт” діє на принципах самоокупності, займається виробництвом, торгівлею та наданням послуг, при підприємстві є магазин та (ДП) “Ямниця”. (ДП)