Вимоги правил обліку | Точні і детальні інструкції (США). | Тільки загальні принципи, що в багатьох випадках дає менеджерам можливість довільних (Німеччина, Японія)

Зміст правил обліку | Правила визначають все до дрібниць (США). | Відсутні правила для деяких важливих видів діяльності (наприклад, медичне страхування для пенсіонерів у Канаді, Німеччині і Нідерландах)

Зв'язок із законом про податок на дохід | Існують два варіанти обліку (в Австралії, Канаді, США і Нідерландах). | Податок на прибуток розраховується за даними фінансової звітності (Німеччина, Франція і Великобританія)

Частота звітів | Щоквартально (США, Канада, Мексика, Ізраїль). | Раз на півроку (Великобританія, Франція, Нідерланди, Німеччина, Японія)

Розкриття деталей обліку (прозорість) | Багато приміток і рекомендацій: про вибір і застосування методів обліку, техніку оцінок, трансферт у/з резервів тощо (Австралія, Нова Зеландія, США, Канада, Великобританія) | Агрегування класів активів і пасивів, мало приміток; у кращому випадку – загадкові коментарі про те, як застосовувати правила обліку, як відображати рух резервів (Франція, Японія, Німеччина, Швейцарія)

Річна звітність підприємств може включати:

Звіт про прибутки і збитки

Звіт про накопичений прибуток

Звіт про зміни у фінансовому стані

Звіт про рух коштів

Звіт про власний капітал

Бухгалтерський баланс

Додаткову інформацію.

Також вивчаються аудиторські висновки, які можуть бути чотирьох видів:

1. Безумовний аудиторський висновок означає, що керівництво заслуговує найвищого схвалення за чесне відображення фінансового стану і результатів діяльності, а для аналітика це є найліпшою рекомендацією.

2. Висновок з обумовленням – звіти безпристрасно відображають фінансовий стан і результати діяльності, але мають місце певні обумовлення щодо обсягу роботи аудитору в досліджуваній фірмі або результату, який неможливо оцінити.

3. Відмова від висновку означає, що через обмежений штат співробітників, невизначеність майбутнього або наслідків, які неможливо оцінити при перевірці, аудитор не здатний дати висновок [50, с. 13-18].

4. Негативний висновок означає, що звіти неправильно відображають фінансовий стан або результати діяльності у відповідності до прийнятих принципів обліку. Такий висновок має сумнівну цінність.

Тому, доки керівники не усвідомлять ряд переваг, що несе у собі управлінський облік, доти його повсюдне упровадження на українських підприємствах залишиться у мріях. Підприємство та його керівництво повинні самі для себе вирішити, чи потрібен їм такий вид обліку, чи бажають вони заробляти прибуток за будь-яких умов, чи при оптимальному використанні усіх своїх ресурсів та потужностей? Для цього і існує система управлінського обліку.

В Міжнародних стандартах фінансової звітності відображені загальні показники й основні принципи ведення управлінського обліку. Але останнім часом на Заході спостерігається помітний відхід від класичного підходу (облік основних кількісних показників) у бік якісних показників. До того ж, беруться до уваги зовсім нові фактори, на які раніше управлінці майже не звертали уваги: система бізнес-процесів усередині підприємства, конкурентне середовище, система взаємин із клієнтами (CRM) та ін. Це, звичайно, свідчить про новий рівень розвитку управлінського обліку. І, якщо говорити про вітчизняні підприємства, то це завтрашній день, хоча на даному етапі у нашій країні спостерігається посилення інтересу до цієї теми, а також збільшення продажів програмних продуктів по автоматизації системи управлінського обліку.

Ідею про встановлення системи управлінського обліку висувають, як правило, або керівники, яким стає недостатньо для прийняття рішень тієї інформації про стан підприємства, яку вони мають, або фахівці, які тільки-но закінчили вищі навчальні заклади і мають нові економічні погляди на функціонування підприємства. Як правило, для цього наймають кваліфікованого спеціаліста, бо можуть виникнути проблеми під час постановки системи управлінського обліку поряд з існуючим бухгалтерським, тому що вони мають за мету різні речі [51, с. 208].

Приймаючи до уваги вітчизняний та світовий досвід, слід виділити три основні мети організації системи управлінського обліку:

1) інструмент проведення фінансово-економічних розрахунків, формування бази обґрунтування ефективних управлінських рішень;

2) інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів і інших об'єктів витрат для задоволення інформаційних нестатків фінансового менеджменту як системи управління прибутком підприємства через управління витратами;

3) інструмент реалізації концепції контролингу, що подає управлінську інформацію для планування, контролю, оцінки і безперервного удосконалення організації обліку та діяльності підприємства.

Управлінська інформація з’являється шляхом трансформації системою управлінського обліку звичайних даних і спрямована на окремого користувача, який оцінить її якість та корисність.

Щоб управлінська інформація була у нагоді, до неї висуваються деякі вимоги, адже вона повинна містити не тільки числові показники та фінансово-економічні розрахунки альтернативних варіантів дій, але ще й пропонувати висновки і надавати рекомендації щодо вибору найбільш привабливих з них.

Система управлінського обліку представляє собою систему численних взаємопов’язаних частин, що тісно функціонують одна з одною, а саме, люди, технології, мета, задачі, структура та функції.

Вплив великої кількості зовнішніх факторів на функціонування підприємства відіграє свою роль у процесі вибору альтернатив, які дозволяють з максимальною користю досягти цілей фірми.

Особливе значення мають зовнішні фактори, які впливають на побудову системи управлінського обліку на українських підприємствах. Як відомо, на території України відсутні в порівнянні з Заходом, корпорації, а переважають холдинги та інші структури. Тому в розвинених країнах пенсійні та інші різноманітні фонди поступово отримують велику владу над таким видом власності як корпорації, що знаходяться в суспільному володінні.
Українська економіка знаходиться в перехідному стані, тобто планової економіки, як такової, вже не існує, а ринкова не утвердилася остаточно. Звісно ж, вітчизняні компанії не мають достатнього досвіду роботи, до того ж, кожна має свій. За цих умов кожне підприємство підходить до процесу побудови системи управлінського обліку індивідуально.

Через все це сфера діяльності стосовно впровадження системи управлінського обліку на українських підприємствах