На даний час у вітчизняному обліку відсутнє чітке визначення методу управлінського обліку. В підручнику Карпової Т.П. “Управлінський облік” методом управлінського обліку є “сукупність різноманітних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства”. До основних елементів методу управлінського обліку автором віднесено: документацію, інвентаризацію, оцінку, групування і узагальнення, контрольні рахунки, нормування, планування і лімітування, контроль і аналіз [15, с.31-32].

Очевидно, що приведене визначення не зовсім повне з точки зору сутності та змісту, не відображає специфіки управлінського обліку. По-перше, управлінський облік є не тільки системою збору, реєстрації та узагальнення інформації. Сьогодні це - система управління підприємством, що інтегрує різні методи управління, а не лише обліку. Тому для управлінського обліку не є пріоритетними реєстрація, документація, інвентаризація, оцінка, групування, узагальнення. Управлінський облік на відміну від фінансового, який відображає статику – характеризує динаміку процесів, що відбуваються на підприємстві.

Враховуючи, що метод є інструментом до вирішення головного завдання науки – пізнання об’єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей, вивчає потребу і місце застосування методичних прийомів та процедур дослідження, експериментальної перевірки результатів дослідження. Отже, методом управлінського обліку, за Л.В. Нападовською, є «сукупність традиційних методів планування і контролю, обліку, аналізу, нормування, прийняття управлінських рішень, що сприяють дослідженню “поведінки” затрат і доходів з метою управління ними» [16, с. 45-47].

Тому специфіка методу управлінського обліку не у фіксації (відображенні) величин затрат чи доходу, що характеризує фінансовий облік, а у дослідженні “поведінки” їх та впливу на них з метою оптимізації їх співвідношення. Л.В. Нападовська підкреслює, що управлінський облік не підміняє контроль, аналіз, планування, а шляхом забезпечення необхідною інформацією координує їх ефективне функціонування [16, с.48].

У літературі йдеться знову ж таки про управлінський облік, де за основу беруться бухгалтерський аналітичний облік, дані з якого отримуються і використовуються в оперативному режимі. З використанням комп’ютерів це робити не важко. Проте, як зазначає Ф.Ф. Бутинець, своє первісне значення, з чого все почалося у 60-70-х роках минулого століття, управлінський облік на практиці втратив повністю. Він став управлінською стратегією, ніяк не управлінським обліком [17, с.52].

Ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що «підприємство самостійно «розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій» [5].

Розглянувши в загальному особливості методу управлінського та бухгалтерського обліку, вважаємо доцільним зупинитись на взаємозв’язку між ними (рис. 1). Можна стверджувати, що сучасне поняття та функції управлінського обліку вийшли за межі класичного внутрішньогосподарського обліку.

Професор Ф.Ф. Бутинець [18, с. 81], зокрема, вважає що спільність управлінського та фінансового обліку виражається, по-перше, тим, що вони ґрунтуються на даних єдиної інформаційної системи обліку; по-друге, спираються на концепцію відповідальності в управлінні господарськими суб’єктами; по-третє, їх інформація служить для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.

Є кілька важливих причин, що не дають можливості розділити бухгалтерський облік на управлінський і фінансовий (Добаток Б).

По-перше, і в управлінському і в фінансовому обліку обліковуються ті самі об'єкти: запаси та витрати сировини, матеріалів, палива, випуск та реалізацію готової продукції, надані послуги, понесені витрати та отримані доходи, визначаються фінансові результати.

По-друге, як зазначив О. Бородкін, ведення лише обліку витрат не дає змогу повноцінно керувати підприємством і приймати будь-які глобальні рішення без щоденного обліку грошових коштів і валютних операцій або не здійснюючи розрахунків з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, з бюджетом по платежам ПДВ, податку на прибуток тощо [9, с. 52].

По-третє, з погляду Б.Валуєва, непереконливим є твердження, що основним завданням бухгалтерського обліку стає передбачення наслідків майбутніх операцій, чим приписуються непритаманні обліку якості, коли ототожнюються функції обліку та прогнозування. Зокрема вказується: “...автори ідеї розмежування єдиного бухгалтерського обліку на управлінський та фінансовий не врахували того, що інформація про платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, стан його активів і пасивів, прибутків і результатів роботи потрібна і керівникам підприємства. Адже щоб здійснити стратегічне управління, треба знати результати роботи та чинники, що їх зумовлюють” [14, с. ]. В основі розмежування обліку науковець вбачає лише інформаційне забезпечення.

Аналізуючи Додаток В, можна виділити основні відмінності управлінського і фінансового обліку:

управлінський облік спрямований на майбутнє, у зв’язку з чим поєднується з плануванням, а фінансовий, навпаки, реєструє факти і господарські операції, які вже відбулись;

управлінський облік не керується загальноприйнятими бухгалтерськими стандартам;

в управлінському обліку зосереджується увага на конкретних сегментах господарської діяльності (тобто на окремих видах продукції, яку виробляють і реалізовують, на певних сферах ринку і території збуту, а також на різних рівнях управління тощо), а не на всьому підприємстві в цілому, як у фінансовому обліку;

управлінський облік, на відміну від фінансового, не є обов’язковим, і керівництво самостійно вирішує, вести його чи ні;

управлінський облік, як правило, децентралізований, а фінансовий здійснюється в центральній (загальній) бухгалтерії підприємства.

Отже, управлінський облік повністю підпорядкований запитам менеджерів підприємства. Його дієвість забезпечується орієнтацією на конкретні господарські завдання, вирішення яких ґрунтується на відповідній інформації про витрати і доходи.

Дуже влучно відмінність між фінансовим та управлінським обліком охарактеризував С. Голов: “...Можна сказати, що бухгалтери-аналітики – це Нострадамуси бізнесу, а бухгалтери-рахівники – Нестори-літописці”[19]. Бухгалтери забезпечують кваліфіковану реалізацію у відповідності до потреб підприємства методології бухгалтерського обліку підприємства, його аналітичний рівень, а обліковці – реєструють операцію на рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз літературних джерел по досліджуваній проблемі привів до висновку, що метод управлінського обліку