методологічної незалежності - передбачає, що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;
принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства — означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
принцип результативності означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;
- принцип відповідальності означає, що за величину і витрат і результатів відповідність несе конкретна особа, яка їх контролює;
принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);
принцип багатоваріантності означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;
принцип прийнятності і багаторазового використання ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків;
принцип бюджетного методу управління витратами, фінансами, комерційною діяльністю використовується на підприємствах як інструмент планування, контролю і регулювання [42, с. 135].
Дані принципи дозволяють створювати на підприємстві раціональну і економічну систему обліку відповідно до розміру і масштабу виробничої діяльності. Їх реалізація передбачає за мінімальної кількості даних отримати максимально необхідний для управлінських рішень обсяг інформації та дозволяє забезпечити виконання управлінським обліком покладених на нього функції.
Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяють сформувати функції управлінського обліку наступним чином:
Інформаційна - забезпечення керівників всіх рівні» інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень.
Прогнозна - перспективне планування, координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.
Комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього зв'язку між рівнями управління та різними структурними одиницями.
Аналітична - полягає у вивченні всіх складових системи управління з метою її удосконалення [43].
Контрольна - оперативний контроль і оцінка результатів діяльності як підрозділів, так і підприємства в цілому.
2.2. Організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на підприємстві
В процесі історичного розвитку сформувались і розвивались три основні системи обліку:
загальна система;
переплетена система;
інтегрована система.
Загальну систему обліку застосовують підприємства сфери послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які випускають однорідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображається їх зміна (відпуск, надходження), наприкінці звітного періоду проводиться інвентаризація запасів в місцях їх зберігання і на підставі її результатів та даних, відображених в бухгалтерському обліку на початку звітного періоду визначаються кількість витрачених та отриманих запасів [44].
Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), від інвестицій у цінні папери тощо.
Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються шляхом списання сальдо на рахунок "Прибутків та збитків" (в американській практиці він називається "Зведений рахунок прибутку"), за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства.
На промислових підприємствах поряд з обліком витрат за елементами застосовується "Зведений рахунок виробництва", за даними якого визначається собівартість випущеної продукції та "Зведений рахунок прибутку", за даними якого визначається фінансовий результат підприємства, отриманого в звітному періоді.
В дебет цього рахунку наприкінці звітного періоду списуються залишки запасів, сировини, матеріалів та незавершеного виробництва на початок періоду, а також всі елементи виробничих витрат звітного періоду. З кредиту "Зведеного рахунку виробництва", який представляє собою виробничу собівартість готової продукції і списується в дебет "Зведеного рахунку".
В дебет "Зведеного рахунку прибутку" списується також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих витрат. По кредиту "Зведеного рахунку прибутку" списується також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих витрат По кредиту "Зведеного рахунку прибутку" відображаються доходи звітного періоду та залишок готової продукції на кінець періоду. Кінцеве сальдо "Зведеного рахунку прибутку" відображає фінансовий результат звітного періоду.
Переплетена система обліку передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, які не кореспондують один з одним [45].
В системі рахунків управлінського обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.
В системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства.
Взаємозв'язок фінансового та управлінського обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків
У фінансовому обліку використовується "Контрольний рахунок фінансового обліку", а в управлінському - "Контрольний рахунок управлінського обліку". Ці рахунки мають протилежну побудову, "дзеркально" відображаючи порядок записів в них.
Сума прибутку за даними управлінського обліку не збігається з величиною прибутку в фінансовому обліку. Це пояснюється тим, що в системі управлінського обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансового обліку відображаються ще й прибутки та збитки від позареалізаційних операцій, зокрема, одержані та сплачені відсотки, дисконти, дивіденди тощо.
На практиці розбіжності в прибутку можуть бути зумовлені також відмінностями в методах оцінки запасів. Так, наприклад, використання методу ФІФО у фінансовому обліку, а методу ЛІФО - в управлінському обліку звичайно призведуть до розбіжностей в сумі прибутку, що вимагатиме її додаткового узгодження.
В останні роки розгорнулась дискусія щодо форм та методів організації управлінського обліку. Одні вчені та фахівці наполягають на відокремленні фінансового обліку від управлінського, інші водночас наполягають на інтегрованій системі обліку. Більшість вважає, що немає потреби у відокремленні фінансового