За впливом на кінцеві показники викривлення фінансової звітності виділяють суттєві — такі, які впливають на достовірність фінансової звітності настільки, що кваліфікований користувач на основі такої фінан-сової звітності може зробити помилкові висновки або прийняти помил-кові рішення. Але тут теж не все однозначно. Користувачів фінансової звітності перевірюваного економічного суб'єкта багато, і вимоги до точ-ності показників його фінансової звітності у них різні. Наприклад, банк, який вирішує питання про надання економічному суб'єкту довгостроко-вого кредиту, може задовольнитися великою похибкою в оцінці прибутку звітного періоду, оскільки його більше цікавить перспектива динаміки цьо-го показника, причому навіть не в найближчі роки. Акціонер же зацікав-лений у більшій точності визначення прибутку, оскільки розмір його диві-дендів залежить від чистого прибутку акціонерного товариства.

1.4 Перелік основних нормативних документів, що регулюють

діяльність ТзОВ «Снєжка»

Згідно статуту, ТзОВ «Снєжка» є підприємством, заснованим на власності громадян.

Даний закон регулює порядок створення підприємств та порядок його реєстрації, управління підприємством і самоврядування трудового колективу (розділ 6), господарську економічну та соціальну діяльність підприємства (розділ 5), порядок ліквідації та реорганізації підприємства.

Також нормативним документом, який регулює діяльність даного товариства з обмеженою відповідальністю є господарсько –цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, які регулюють умови здійснення підприємницької діяльності, а також регулюють відносини між державою та підприємствами.

Організація бухгалтерського обліку ТзОВ «Снєжка» повинна базуватися на загально прийнятих в Україні та у міжнародній практиці принципах і методологічних засадах, встановлених законодавством України.

Основними законодавчими та нормативними документами, які регулюють ведення бухгалерського обліку, складання фінансової звітності є:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р., № 996- ХІV.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 « Загальні вимоги до фінансової звітності ».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 « Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва»,згідно з яким підприємства, віднесені до малих, здійснюють складання та подання фінансових звітів за спрощеними правелами .

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» містить інформацію про порядок обліку руху товарних запасів, методи визначення їх собівартості.

Що ж стосується формування витрат і відображення їх в бухгалтерському обліку, то існує ряд законодавчих та інших нормативних актів з цього питання.

Основним є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до цього ПСБО, витратами звітного періоду визнаються витрати, які призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу при умові, що ці витрати можуть бути достовірно оціненою. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо неможливо прямо пов’язати витрати з доходами певного періоду, то ці витрати є витратами періоду і відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Одним із найважливіших законів, що регулює оподаткування підприємств, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283\97-ВР із змінами і доповненнями. Цей закон визначає:

- підприємства - платників податку на прибуток ;

- базу і ставку на оподаткування;

- склад валових доходів і валових витрат;

- порядок визначення прибутку, податку на прибуток, подання звітності.

Порядок виникнення податкового кредиту та податкового зобов’язання, та обчислення сум ПДВ до сплати визначається Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168\97-ВР.

Нормативний документ, який регулює торгівельну діяльність підприємств, є Порядок ведення обліку приросту (зменшення) балансової вартості купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації,цінних паперів та деривативів),матеріалів сировини (палива),комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах у незавершеному виробництві і залишках готової продукції ,затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.06.98р. №124 зі змінами та доповненнями.

Типове положення про склад витрат обігу і порядок їх планування і розподіл в торгівельній діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.96 р. № 334 зі змінами та доповненнями, визначає правильність віднесення видатків періоду до витрат обігу, розподіл цих видатків між підрозділами за умов їх наявності.

Ще одним нормативним документом, який регулює правильність відображення збитків, нестач, псування цінностей, є порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення та псування матеріальних цінностей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. № 116 зі змінами та доповненнями.

Це далеко не весь перелік нормативно-правових документів, які регулюють ведення бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах, які займаються виробництвом та реалізацією продукції.

1.5 Формування облікової політики підприємства

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики. Облікова політика – це сукупність принципів методів процедур що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності .

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податковою системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в