5. Примітки | Розкривається обрана облікова політика підприємства. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язкова за П(С) БО. додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості. | Для оцінки та прогнозування:

- облікової політики;

- ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання;

- діяльності підрозділів підприємства тощо.

Необхідність проведення аудиту фінансової звітності зумовлена потребою користувачів у інформації про реальний стан суб’єкта господарювання.

Користувачами фінансової звітності виступають існуючі та потенційні інвестори, працівники та інші кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість. Вони використовують фінансову звітність для задоволення власних потреб у фінансовій інформації. (див. додаток А)

Так, в світовій практиці користувачів бухгалтерської інформації розподіляють на чотири основні групи: державні органи і громадські організації; юридичні особи, які мають стосунки з даним підприємством; фізичні особи (акціонери); зарубіжні партнери та інвестори [10, с.680].Характеристика основних інтересів і цілей різних груп учасників комерційної справи – користувачів бухгалтерської інформації представлена нижче (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Характеристика основних інтересів і цілей різних груп учасників комерційної справи (підприємства)

Учасники комерційної справи | Внесок учасників у комерційну справу | Компенсація за внесок | Необхідні дані бухгалтерського обліку

1.Власники (засновники) | Статутний капітал | Дивіденди | Фінансовий результат, прибутковість

2.Адміністрація підприємства | Знання, праця | Заробітна плата | Всі аспекти бухгалтерського обліку.

3.Персонал підприємства | Знання, праця | Заробітна плата | Фінансові результати, що впливають на заробітну плату

4.Позикодавці (кредитори) | Позиковий капітал | Відсотки | Платоспроможність (ліквідність)

5.Дебітори (постачальники, покупці) | Постачання або купівля товару | Ціна за товар | Фінансовий стан підприємства

6. Податкові органи | Інфраструктура діяльності підприємства | Податки | Все, особливо фінансові результати

Отже, виділяють дві групи тих. хто приймає рішення, використовуючи для цього фінансові звіти. Одна група – це керівники підприємств, які звертаються до облікових даних і основуються на них в процесі прийняття важливих управлінських рішень. До другої групи належать зовнішні особи. Ця група складається, в першу чергу, з інвесторів (як існуючих, так і потенційних), інвестиційних аналітиків, кредиторів, уряду, профспілкових організацій, акціонерів. бухгалтерські та інші зовнішні звіти обслуговують різноманітну групу осіб, які приймають рішення, з різноманітними інформаційними потребами (див.додаток Б).

Всі підприємства й організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати річну фінансову звітність у складі балансу (ф. №1), звіту про фінансові результати (ф. №2), звіту про рух грошових коштів (ф. №3), звіту про власний капітал (ф. №4) і приміток до річної фінансової звітності (ф. №5). Виняток поки що зроблено для суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані подавати річний фінансовий звіт, що складається з балансу (ф. №1 –м) і звіту про фінансові результати (ф. №2-м) за скороченою кількістю показників.

Фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Річна фінансова звітність подається підприємством не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Квартальна фінансова звітність (крім зведеної до консолідованої ) подається підприємствами органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 затверджено Порядок подання фінансової звітності, згідно з цим порядком фінансова звітність подається:

- органам, до сфери управління яких належать підприємства, або власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

- трудовим колективам на їх вимогу;

- органам державної статистики;

- іншим органам виконавчої влади та користувачам згідно із законодавством.

Підприємства і організації зобов’язані подати органам Державного казначейства (щодо асигнувань з державного бюджету) та фінансовим органам (щодо асигнувань з місцевих бюджетів) тільки Звіт про використання бюджетних асигнувань, формат якого затверджується Держказначейством. [19,с 119]

Фінансова звітність містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємництва за звітний період.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(с)БО 1 затверджує чотири якісні характеристики фінансової звітності ( див.додаток В).

Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів її підготовки. [10, с.671]

До принципів підготовки фінансової звітності відносяться наступні:

принцип автономності підприємства означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

принцип безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

принцип періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

принцип історичності (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в