Динаміку зміни структури пасиву на протязі 2008 року представлено на рис. 3.2.

Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення.

Рисунок 3.2. Динаміка структури джерел майна приватного підприємства «Аудит-експрес» за 2008 рік по кварталах

Отже, зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану – воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’язаннями.

До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових зобов’язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності підприємства.

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі. Проте між ними існують певні відмінності. Поняття ліквідності більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, а і перспективний.

Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх на грошові кошти. Чим менше потрібно часу, щоб цей вид активу було перетворено у грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими в порядку зростання таких термінів.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (Л1). До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Ця група розраховується таким чином:

Л1 = ряд. 220 + ряд. 23 + ряд. 240.

Активи, які швидко реалізуються (Л2). До цієї групи активів належать активи, для переведення яких у грошову форму потрібен триваліший час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб’єктивних та об’єктивних факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообороту в банках, від попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

Л2 = ряд. 130 + ряд. 140 + ряд. 150 + ряд. 160 + ряд. 170 + ряд. 180 + ряд. 190 + ряд. 200 + ряд. 210.

Активи, що повільно реалізуються (Л3). Значно більший термін потрібний для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві на готову продукцію, а потім – на грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли до перших двох груп. Розрахунок цього показника здійснюється таким чином:

Л3 = ряд. 100 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 250 + ряд. 270.

Активи, які важко реалізуються (Л4). До цієї групи належать необоротні активи підприємства, вартість яких відображено в першому розділі активу Балансу:

Л4 = ряд. 080.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов’язань групуються таким чином:

Найбільш термінові зобов’язання (П1). До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

П1 = ряд. 530.

Короткострокові пасиви (П2). До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов’язання за розрахунками та інші поточні зобов’язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, наведених у розділі другому пасиву балансу “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” у частині сум, запланованих до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження стосується і розділу п’ятого пасиву балансу “Доходи майбутніх платежів”. Іншими словами, до цієї групи відносяться статті четвертого розділу пасиву балансу, за винятком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, та статті другого і п’ятого розділів пасиву балансу з урахуванням застережених вище обмежень. Формула визначення суми цих пасивів має такий вигляд:

П2 = ІVП - ряд. 530 + ІІП + VП = ряд. 620 - ряд. 530 + ряд. 430 + ряд. 630 = ряд. 640 - ряд. 380 - ряд. 480 - ряд. 530.

Довгострокові пасиви (П3). До цієї групи пасивів входять довгострокові зобов’язання підприємства, відображені у третьому розділі