Перед річною фінансовою звітністю ставляться наступні вимоги (рис. 1.2.)

Вимоги до річних звітів

Рис. 1.1. Основні вимоги до річних звітів.

Рис 1.2 Вимоги до річних звітів

Проведення аудиту фінансової звітності регламентуються Нормативом № 3 Аудиторської палати України “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.

Згідно з Нормативом, метою аудиту фінансової звітності є подача аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність , в усіх суттєвих аспектах, Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, П (С)БО та інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. [30,с.76]

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта. При цьому, передусім слід звернути увагу на заповнення адресної частини форми: повна назва підприємства, вид діяльності, а у випадку ліцензування даного виду діяльності, необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії.

Перевіряючи звітність з точки зору якості її складання необхідно акцентувати увагу на таких властивостях, як : доречність, значимість, достовірність даних.

Аудитор повинен звернути увагу на наявність на звітності підпису керівника і головного бухгалтера підприємства та строки її здачі.

На наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності за формою : наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень та проводять логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком, тобто де най вірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і звітності. В залежності від цього визначають ті операції, які повинні бути перевірені більш ретельно, і те, де можливо довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто провести зіставлення і перевірити взаємозв”язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності [30,с.76].

Під час аудиторської перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом (див.додаток Д).

При вивченні стану звітності підприємства-замовника слід дотримуватись наступного порядку дослідження:

1. Перевірка тотожності показників, що містяться у формах бухгалтерської звітності та регістрах бухгалтерського обліку. Перевірка проводиться відбивається по кожній формі звітності окремо шляхом порівняння показників, що містяться у відповідній формі, із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і регістрів бухгалтерського обліку.

У випадках, якщо показники форм звітності не можуть бути перевірені за даними Головної книги, аудитором використовуються відповідні регістри аналітичного обліку.

За умови, що в бухгалтерському балансі показник проведений до оцінки “нетто” (наприклад, стаття “Основні засоби), попередньо аудитор здійснює розрахунок, результати якого порівнюються з даними Головної книги. Якщо показник, що відображається в бухгалтерському балансі, представляє собою суму сальдо по декількох синтетичних рахунках (наприклад, стаття “Запаси”) або субрахунках, перевірка правильності сумування залишків по відповідних залишках (субрахунках) підтверджується записами та розрахунками у робочій документації аудитора.

2.Перевірка відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. При проведення такої перевірки необхідно впевнитися, що активи та джерела їх утворення у фінансовій звітності в повному обсязі.

3.Вивчення оцінки активів і пасивів протягом року відповідно до прийнятої облікової політики. Перевірка передбачає встановлення дотримання підприємством протягом звітного року методів оцінки, обраних ним на початку звітного періоду. При цьому увага звертається на правильність оцінки матеріальних запасів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, вивчається правильність переоцінки запасів у випадку їх до оцінки або уцінки.

4.Встановлення реального відображення в балансі активів і пасивів. Аудитор повинен впевнитися в реальному існуванні, наявності конкретних видів, найменування матеріальних запасів, які в сукупності відображені в балансі.

Так, наприклад, в складі запасів можуть бути відображені ще реально не одержані запаси від постачальників, попередньо оплачені авансовими платежами.

5.Перевірка належності активів, відображених в балансі, підприємству, що перевіряється. При проведенні такої перевірки аудитор повинен встановити наявність майнових прав на майно. Наприклад, в складі запасів в балансі можуть бути відображені матеріали, які знаходяться на відповідальному зберіганні.

6.Визначення правдивості, точності, об’єктивності відображення стану підприємства на дату складання фінансової звітності. Аудитор встановлює відповідне відображення активів і пасивів на дату складання фінансової звітності; правильність залишків; відповідність даних фінансової звітності інформації в іншій звітності тощо. Перевірка точності та об”єктивності відображення полягає в дослідженні правильності обліку результатів переоцінки майна; правильності проведеної класифікації активів і пасивів, їх розподілу на категорії, види, підвиди (наприклад, перевірка правильності віднесення запасів до малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо).

7.Контроль дотримання підприємством при ведення бухгалтерського обліку та складанні звітності чинного законодавства і нормативних документів. Увага при цьому звертається на законність здійснених операцій з придбання, зберігання, контролю наявності, використання або реалізації запасів відповідно до вимог нормативних документів. Така оцінка стосується як перевірки правомірності здійснення самих операцій, так і правильності документального їх оформлення.

8. Перевірка обліку діючих витрат, реальних надходжень та передбачуваних витрат. При цьому необхідно перевірити правильність обліку передбачуваних планових витрат або витрат, які відносяться до звітного періоду. Наприклад, відображення природного убутку або фактично остаточно не встановлених витрат матеріальних запасів від аварії, стихійного лиха тощо.

9. Перевірка дотримання підприємством обраної облікованої політики, а також безперервності його функціонування. Так, перевіряючи безперервність функціонування підприємства, аудитор повинен впевнитися, що підприємство буде функціонувати в найближчому майбутньому. Аудитор при цьому перевіряє дотримання постійності обраної політики відносно впливу рівня активів і пасивів на безперервність функціонування підприємства. Тобто встановлюється забезпечення можливості безперервності функціонування підприємства, продовження процесу виробництва при даному рівні матеріальних запасів, грошових коштів, власного капіталу тощо.

10. Вивчення облікових