вибір бази порівняння. Вибір бази зумовлений цільовою орієнтацією аналізу та логічною коректністю оцінки зміни та розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівняння обираються планові значення показників, а за рейтингової оцінки - найкращі результати. В окремих випадках, наприклад, при вивченні обґрунтованості та напруженості планових завдань, показниками, що аналізуються, є планові, які порівнюють з базовими - фактично досягнутими за один або декілька минулих періодів.
Застосовуючи прийом порівняним, можна отримати наступні аналітичні результати:
абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;
відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;
еластичність зміни.
Абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів визначається як різниця значення порівнюваної характеристики та її базової величини [67, с.52].
Відносне відхилення - це відносна динаміка зміни порівнюваних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту [67, с.52].
Еластичність зміни визначається відповідними коефіцієнтами зв'язку на підставі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів [67, с.54]. Таке порівняння дозволяє за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відповідних до них інших показників. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт.
Економічні явища, що вивчаються у процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.
Аналіз будь-якого господарського явища або процесу починається з вивчення абсолютних величин (обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників тощо).
Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо не враховуючи розмір інших явищ [49, с.29].
Відсотки використовуються в процесі вивчення ступеню виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат, показників рентабельності тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100.
Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов'язаних показників, один з яких береться за одиницю. Зокрема, під час проведення економічного аналізу оцінюють коефіцієнти змінності роботи обладнання, фондовіддачу, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.
В економічному аналізі поряд з абсолютними і віднос-ними величинами часто застосовують середні величини.
Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників [49, с.34] Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.
У формі балансу підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітується про стан і розміщення своїх активів та їх джерел (бухгалтерський баланс), а складання балансів робочого часу та часу роботи устаткування має аналітичне значення тощо. Прийом балансового узагальнення дає змогу аналізувати забезпеченість діяльності підприємства ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов'язаних показників.
Таблиці є засобом оформлення результатів аналізу, які дають можливість подати результати дослідження в такому вигляді, який полегшує їх читання й аналіз. Інформація розташовується у певному порядку, зручному для її порівняння між собою і обчислення різноманітних показників.
Побудова таблиці складається з двох етапів: 1) проектування макету таблиці; 2) заповнення макету таблиці даними.
Відповідно до аналітичного змісту таблиць можна навести наступні їх види (рис. 3.3).
Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їх зміни та розвитку використовують графічні прийоми. Графіки (діаграми) - це наочне зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними [41,с. 59].
Вибираючи форму графіка виходять зі змісту явища та завдань дослідження, забезпечуючи найбільшу точність, наочність і виразність зображуваних явищ.
Досліджуючи характеристики графіків, їх форму та зміст, можна дійти певних аналітичних висновків. Зокрема, в організаційному плані забезпечується раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розробку аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, екстраполяція значень динамічного ряду, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів тощо. Використання сучасних комп'ютерних технологій обробки даних значно полегшує процес побудови графіків, знижує трудомісткість і підвищує якість. Завданням аналітика є, передусім, вибір найбільш вдалої форми графічного наведення даних.
Використання банківських кредитів для підприємства, яке фун-кціонує у ринковій економіці, є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у засоби ви-робництва (як основні, так і оборотні) має відбуватися лише в межах постійної потреби, яка не зазнає коливань в сторону зменшення. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах (а вона виникає у суб'єктів підприємницької діяльності під впли-вом низки обставин досить часто) раціонально використовувати бан-ківський кредит, тому в ринковій економіці саме на його долю при-падає значна частина позикового капіталу.
Висновки до розділу 1
Спираючись на розглянуті теоретичні аспекти обліку, контролю та аналізу поточних зобов'язань підприємства, можна зробити наступні висновки:
1. Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст.
2. В бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж в
цивільному законодавстві, і означає заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
3. До поточних зобов’язань у теорії бухгалтерського обліку відносять: а) короткострокові кредити банків; б) поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; в) короткострокові векселі видані; г) кредиторську заборгованість за. товари, роботи, послуги; д) поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за. розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками