З введенням в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283 з'явилося поняття податкового обліку. Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного податком прибутку, терміни і порядок сплати і зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися тільки цим Законом. Порядок складання Декларації про прибуток підприємства регламентований наказом ДПА України від 21.01.98 № 37 (з подальшими доповненнями і змінами). До складу податкової звітності входить також Податкова декларація по податку на додану вартість, яка представляється платником не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом незалежно від того, виникло у платника в звітному періоді податкове зобов'язання чи ні. Порядок заповнення і представлення Податкової декларації по ПДВ регламентується наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (з доповненнями і змінами, внесеними наказом від 23.10.98 № 499). На території України, відповідно до міжнародних норм сплати ПДВ, введена спеціальна реєстрація платників ПДВ в державній податковій адміністрації по місцю їх знаходження з метою отримання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Акцизний збір в Україні був введений одночасно з податком на додану вартість на підставі Закону України від 18.12.91 р. «Про акцизний збір», декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26.12.92 р. «Про акцизний збір». Відповідно до декрету - Інструкція про порядок нарахування і сплати акцизного збору, затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України № 24 від 22.06.93 р.

Першого квітня 2001 року введений в дію Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181 – III від 21.12.2000 р.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст.

Як юридична категорія зобов'язання — це різновид цивільних
правовідносин. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу (ЦК) зобов'язанням є право відношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. [12]

В бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж в
цивільному законодавстві:

зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини;

поняття «зобов'язання» в праві та бухгалтерському обліку мають різний зміст;

договір — тільки юридичний факт, тому в бухгалтерському обліку
відображаються договірні зобов'язання в момент їх виконання, а не виникнення. [22, с.149]

Відповідно до ПСБО 2 «Баланс», зобов'язання — це заборгованість
підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в
майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства,
що втілюють в собі економічні вигоди. [8]

В інших офіційних джерелах термін «зобов'язання» наводиться у дещо іншій редакції. Зокрема, в п.3 ПС(Б)О 1 замість слів: «які виникли» написано: «яка виникла», а в п. 4 ПС(Б)О 2 немає слів «у майбутньому». [68]

Консультант з економічних питань Українського бухгалтерського тижневика „Дебет-Кредит” Римма Грачова, вважає, що зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій, погашення якої повинно закінчитися відтоком з підприємства активів, за своєю міновою вартістю еквівалентних оцінці такої заборгованості. [68]

Рахунки зобов'язань відображають об'єктивний облік фінансового
стану підприємства і знищують об'єктивний фактор в підготовці відповідної
інформації. На відміну від рахунків з обліку грошових коштів принципу
альтернативних витрат рахунки зобов'язань точно визначають момент
обміну цінностей, а саме — той момент, коли виникає зобов'язання, що має
юридичну силу. В цьому разі стає легше визначати, хто чи що є об'єктом
прийняття рішення з точки зору звітності.

Професор Ф.Ф.Бутинець вважає, що зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже, зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином, у зв'язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування. [22, с.150]

Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що
випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення
дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення
платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.

Зобов'язання характеризуються:

конкретними економічними ресурсами (поверненню підлягають ресурси, або їх грошовий еквівалент — залежно від умов договору);

адресністю (ресурси повертаються позикодавцю або іншій третій особі за дорученням позикодавця);

строком погашення заборгованості;

винагородою за користування ресурсами;

санкціями за порушення договірних зобов'язань за термінами і