У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


документів і розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, із змінами і доповненнями. Інвентаризація розрахункових відносин з іншими підприємствами і організаціями здійснюється за даними документів. Інвентаризація розрахунків з покупцями, постачальниками, підзвітними особами, робочими і службовцями, депонентами і іншими кредиторами полягає у виявленні по відповідних документах залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, що числяться на рахівницях. Інструкція №69 при інвентаризації розрахунків передбачає виконувати наступні вимоги:

- на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками (рах. 36, 63), іншими дебіторами і кредиторами (рах. 37, 68) повинні залишатися виключно узгоджені суми;

- суми по розрахунках з установами банків, фінансовими і податковими органами повинні бути узгоджені з ними, залишати в обліку неврегульовані суми по цих розрахунках не допускається. Підприємства обмінюються контокорентними виписками з особових рахунків дебіторів і кредиторів. У бухгалтерському балансі суми заборгованості повинні відбиватися тільки в узгоджених сумах. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не відрегульовані, розрахунки з дебіторами і кредиторами відбиваються кожною стороною в своєму балансі в сумах, які значаться в записах поточного обліку. Свої висновки і пропозиції відносно врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом та представляє на твердження керівникові. Оформляється інвентаризація розрахунків Актом форми № інв.- 17, складеному в одному екземплярі. Акт складається на підставі Довідки (додаток до форми № інв. – 17).

У ТзОВ «КГД-Буд» пильна увага приділяється також аудиту поточних зобов’язань. Сучасний аудит – це особлива організаційна форма контролю і невід'ємний елемент інфраструктури ринку.

Мета аудиту поточних зобов'язань підприємства полягає у висловлюванні думки аудитора про стан бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарчого контролю за законністю виникнення і своєчасністю погашення кредиторської заборгованості; правильністю обліку розрахунків, правильністю розрахунків і платежів до бюджету і до позабюджетних фондів, своєчасністю їх перерахування по наступних критеріях: законності; достовірності; повноти; доцільності.

Відповідно до вказаної мети завданнями аудиту зобов'язань в ТзОВ «КГД-Буд» є:

- перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, яка є підставою для облікових записів по поточних зобов'язаннях підприємства;

- перевірка синтетичного і аналітичного обліку, їх взаємозв'язки і перенесення інформації в головну книгу і фінансову звітність, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

- оцінка стану внутрішнього контролю розрахунків по зобов'язаннях;

- перевірка належної класифікації поточних зобов'язань і наявність відповідних необхідних роз'яснень в примітках до фінансової звітності;

- оцінка системи управління ефективністю використання позикових засобів на підприємстві.

Будь-яка аудиторська перевірка складається з трьох етапів: організаційний (підготовчий); дослідницький (основний); що завершує.

Організаційний етап у свою чергу складається з двох процедур: укладення договору з клієнтом; планування (стратегія).

Початковим етапом проведення аудиту є ретельне планування, що полягає в розробці аудитором загального плану аудиту з вказівкою очікуваного об'єму, графіків і термінів проведення. По-перше, необхідно з'ясувати причину, що змусила клієнта запросити аудитора. Потім вивчити специфіку діяльності клієнта, ознайомитися з системою внутрішньогосподарчого контролю, розробити загальний план і програму аудиту. Після цього складається лист-зобов'язання, тобто, угода між аудиторською фірмою і клієнтом про проведення аудиту.

У цьому листі-зобов'язанні визначаються наступні основні моменти:

- взаємні зобов'язання сторін;

- масштаби роботи аудитора;

- документально підтверджується згода аудитора на проведення перевірки, об'єм аудиту, поставлені завдання;

- визначається відповідальність аудитора перед підприємством-клієнтом;

- визначається форма представлення аудиторського звіту і висновку.

Після укладення договору аудитор складає план і програму аудиту у письмовій формі.

Етапи проведення аудиторської перевірки підприємства:

- дослідження специфічних особливостей діяльності даного підприємства;

- складання плану і робочої програми;

- збір аудиторських доказів і оформлення робочих документів;

- складання аудиторського досьє;

- складання довідки про фінансову стійкість і платоспроможність підприємства і підготовка аудиторського висновку.

На етапі планування вивчаються наступні питання: напрям бізнесу замовника, історія його діяльності, поточні умови, майбутня перспектива, територія розміщення, вид продукції, ринок збуту продукції, форми і методи бухгалтерського обліку і так далі. При плануванні аудиту дуже важливо враховувати істотність і ризик. Аудиторський висновок повинен містити дві важливі фрази. Вираз "на нашу думку" повинен інформувати користувачів про те, що аудитори будують свої висновки на власній професійній думці і не дають гарантії правильності складеної фінансової звітності. З цієї фрази можна зробити висновок про наявність певного ризику того, що фінансова звітність може виявитися складеною неточно. Фраза "у всіх істотних відносинах" повинна інформувати користувачів про те, що думка, виражена аудитором в його висновку, відноситься виключно до істотної фінансової інформації. Поняття істотності важливе тому, що жоден аудитор не в змозі гарантувати точність фінансової звітності до однієї гривні.

Істотність – це міра опущеної або неточно розкритої облікової інформації, яка в обставинах, що склалися, породжує вірогідність того, що думка кваліфікованої людини, що покладається на цю інформацію, може змінитися від невірного відображення даних, яким вон надає велике значення. Аудитор зобов'язаний визначити, чи містить складена фінансова звітність істотну погрішність. Якщо аудитор виявляє істотну помилку, то він доводить це до відома клієнта, щоб той міг ввести поправку. Якщо клієнт відмовляється виправити дані фінансової звітності, то аудитор повинен представити висновок з обмовкою або негативний висновок залежно від того, наскільки істотна погрішність. Межа істотності – це абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою істотності інформації. Відповідно до національних вимог до оцінки істотності, для визначення істотності окремих об'єктів, які відносяться до зобов'язань підприємства, як орієнтовний межа істотності застосовується величина в 5 % від підсумку всіх зобов'язань і власного капіталу. Наприклад, для досліджуваного підприємства фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43