5. В ході аналізу розрахунків будівельно-монтажної організації із бюджетом потрібно звернути увагу на наступні запитання: а) якість ведення бухгалтерського обліку; б) правильність обчислення бази оподаткування і застосування ставки податку; в) своєчасне подання податкових звітів в податкові органи; г) порядок застосування пільг по податку; д) своєчасність сплати податків і зборів до державного і місцевого бюджетів.

6. Аналіз розрахунків підприємства з оплати праці, використання фонду робочого часу та ріст продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з використанням фонду оплати праці.

7. У ТзОВ «КГД-Буд» пильна увага приділяється також аудиту поточних зобов’язань. Мета аудиту поточних зобов'язань на даному підприємстві полягає у висловлюванні думки аудитора про стан бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарчого контролю за законністю виникнення і своєчасністю погашення кредиторської заборгованості; правильністю обліку розрахунків, правильністю розрахунків і платежів до бюджету і до позабюджетних фондів, своєчасністю їх перерахування по наступних критеріях: законності; достовірності; повноти; доцільності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Сучасні проблеми оцінки обліку та аналізу зобов’язань

В період переходу економіки України до ринкових відносин, що характеризується пошуком оптимальних економічних рішень, виникає необхідність удосконалювати організаційні, історичні і законодавчі нормативи бухгалтерського обліку. 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 1706, якою затверджена програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів. Вивчивши нормативно-правові документи і різні публікації по темі реформування бухгалтерського обліку в Україні з метою його відповідності Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку і вимогам ринкової економіки, можна відмітити, що деякі економісти, зокрема автори публікацій в газеті «Бухгалтерія», журналу «Бухгалтерський облік і аудит», відзначають, що ці документи вимагають подальшого доопрацювання і узгодження. П(С) БУ не співпадають по структурі і змісту з МСБУ і це дає підставу окремим експертам (переважно західним) затверджувати про невідповідність бухгалтерського обліку в Україні міжнародним стандартам. Відносно обліку зобов'язань І.Губіна [38] відзначає надмірну лаконічність П(С) БУ 11 і вважає, що загальним методологічним підходам до визначення зобов'язань і їх визнання в П(С) БУ 11 не приділено достатньо уваги. Об'єднавши чотири міжнародні стандарти, що займають значний об'єм, вітчизняний стандарт скромно уміщався на чотирьох сторінках машинописного тексту. Практика застосування нового Плану рахунків на досліджуваному підприємстві свідчить, що в межах нової системи рахунків неможливо отримати всі показники, необхідні для прийняття управлінських рішень, отже, слід переглянути його зміст. Задоволення інтересів однієї групи користувачів облікової інформації неможливе за рахунок обмеження інтересів інших користувачів. Наприклад, поняття «дивіденди» різні нормативні акти трактують по своєму (п.1.9.ст.1 Закону «Про прибуток», п.14 П(С) БУ 15) і між ними є істотні відмінності. При цьому для оподаткування потрібно керуватися Законом «Про прибуток», а для обліку національними стандартами. Застосування П(С) БУ приводить до збільшення розбіжності між податковим і бухгалтерським трактуванням і відображенням одних і тих же об'єктів, тоді як згідно Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» всі види звітності повинні базуватися на даних бухгалтерського обліку. Це приводить до збільшення обсягів роботи бухгалтерів і зростання їх «психологічної» напруги щодо очікуваних санкцій за можливі помилки і неузгодженість. Основна причина відділення податкового обліку від бухгалтерського – момент відображення валових доходів і валових витрат для цілей оподаткування не завжди співпадає з моментом виникнення (визнання) бухгалтерських доходів і витрат. Складна система обліку авансів і операцій з суб'єктами підприємницької діяльності, що не мають статусу платника податків на загальних умовах; впровадження додаткової громіздкої документації по обліку ПДВ значно збільшує витрати на ведення обліку на підприємстві. Найбільшим недоліком є те, що результати, виявлені за даними податкового обліку, можуть значно відхилятися від реальних фінансових результатів діяльності підприємства за даними фінансового обліку. Це ускладнює роботу бухгалтера і аудиторських фірм.

Міністерство фінансів України як орган державного регулювання прагнуло за допомогою П(С) БУ 17 «Податок на прибуток» перекинути місток через безодню бухгалтерського і податкового обліку. За планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства роль містка покликані виконати такі рахунки: 98 «Податок на прибуток», 64 «Розрахунки по податках і платежах», 17 «Відстрочених податкових активів» (ВОНА), 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» (ВОНО). Як видимий, замість двох рахунків, які використовувалися раніше («Розрахунки з бюджетом» і «Використання прибутку»), тепер необхідно використовувати, як мінімум 4 рахунки. Поняття ВОНА і ВОНО, і поняття тимчасових різниць в стандарті має досить складне формулювання, поняття постійних різниць із стандарту виключено, проте, це не означає, що вони фактично не існують. Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян і спрощення шкали оподаткування активно обговорюється в економічних кругах. В Україні 22.05.2003 р. був прийнятий закон «Про податок не доходи фізичних осіб», що встановлює єдину ставку 13%, що дозволило понизити податкове навантаження, а також позбавило більшість громадян від необхідності представлення декларації за підсумками календарного року. Сучасний стан справ у сфері оподаткування в Україні економісти оцінюють як кризовий. Причина в тому, що законодавчо затверджені норми оподаткування деколи суперечливі, податкова система, що діє, характеризується неузгодженістю і суперечністю окремих податкових законів і нормативних актів інших областей права, зайвим податковим навантаженням на платників, з одного боку, і безсистемним і невиправданим наданням пільг – з іншого. Пріоритети і кількісні параметри бюджетно-податкової політики повинні формуватися