Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Види оцінок, які використовуються для визначення балансової вартості зобов'язань наведені на рис.1.4

Рис.1.4 Види оцінок балансової вартості зобов'язань [22, с.160]

За П(С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № ) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій
звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання. [7]

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів; облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню.

Економічна сутність дисконтування полягає в припущенні, що сума
коштів, яка буде отримана (витрачена) підприємством в майбутньому, менше
суми коштів, отриманих (витрачених) підприємством сьогодні. Різниця виникає за рахунок можливості отримання економічної вигоди від грошових коштів, які є в наявності в теперішній час (наприклад, шляхом відкриття банківського депозиту), в той час коли гроші, отримані в майбутньому, почнуть приносити економічні вигоди тільки після їх фактичного отримання.

Саме припущення про знецінення грошей з плином часу покладене в
основу дисконтування. Терміни «майбутня вартість» та «теперішня вартість»
означають одну й ту ж фактичну суму коштів, що по-різному оцінюється для
цілей фінансової звітності у зв'язку з різницею в часі отримання (сплати) цих
коштів. При цьому немає значення до якого моменту — нинішнього чи
майбутнього — будуть приводитися грошові суми.

Для факторів зміни вартості грошей в часі відносять інфляцію,
доходність грошей та ризик.

Такий підхід дозволяє показати інвестору (або управлінському
персоналу підприємства) реальну вартість довгострокових зобов'язань на
момент, коли він прийматиме своє рішення про те, хто отримає його грошові
кошти в якості інвестицій.

У П(С)БО 11 «Зобов'язання» щодо оцінки зазначено наступне:
довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. [7]

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за
вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення
відповідного зобов'язання, на дату балансу. Виникає суперечність, адже
відповідно до цього ж положення (стандарту) забезпечення — це зобов'язання з невизначеною сумою.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У чинному П(С)БО 11 «Зобов'язання» не передбачено методи оцінки
відстрочених податкових зобов'язань та інших довгострокових зобов'язань (на які нараховуються відсотки). [7]

Дисконтована оцінка будь-якого зобов'язання представляє собою
дисконтовану вартість майбутнього платежу. Оскільки поточні зобов'язання
погашаються зазвичай протягом короткого проміжку часу, то величина
дисконту незначна та ігнорується, внаслідок чого короткострокові зобов'язання обліковуються у сумі, передбаченій до погашення у майбутньому. Однак для довгострокових зобов'язань вплив часового фактору настільки суттєвий, що передбачені договором суми платежів по основному боргу і відсоткам мають бути продисконтовані.

Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що з
економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством в
майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні.

Теперішня вартість — дисконтована вартість майбутніх платежів (за
вирахуванням очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. [22, с.160]

Такий підхід дозволяє привести всі майбутні відтоки ресурсів у вигляді
погашення довгострокових зобов'язань до одного тимчасового знаменника і
показати інвестору реальну вартість довгострокових зобов'язань на момент,
коли він буде приймати своє рішення про те, хто отримає його кошти в якості
інвестицій.

На практиці застосовують різні методи визначення дисконтної суми
майбутніх платежів:

Окремо слід зазначити порядок оцінки зобов'язань, виражених в
іноземній валюті, який визначено П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Такі зобов'язання при первісному визнанні відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в Іноземній валюті Із застосуванням курсу НБУ на
дату здійснення операції.

В подальшому зобов'язання, які є монетарними статтями,
перераховуються за курсом НБУ, що діє на дату погашення зобов'язань та/або на дату балансу Курсова різниця, що при цьому виникає, відображається у складі відповідних доходів або витрат підприємства.

Списання зобов'язань з балансу з відповідним
відображенням у звітності здійснюється при:

зменшенні активу,

сторнуванні забезпечення, тобто при зменшенні забезпечення за
рахунок зменшення раніше відображених витрат.

Необхідно зазначити, що на підприємствах можуть виникнути операції, під час яких одне зобов'язання замінюється іншим: переведення довгострокової заборгованості в поточну заборгованість за довгостроковими
зобов'язаннями, заміна короткострокового зобов'язання на вексель, що
призводить до списання одного зобов'язання та появи Іншого, що не змінить
валюти балансу.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає
погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

1.2 Групування та визнання поточних зобов'язань

Відповідно до П(С)БО 2 „Баланс” поточні зобов'язання – це зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашені впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. [8]

Поточне зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до