Цей контроль здійснюється шляхом щоденного перегляду виписок банку, об'яв банку про рахунки постачальників та інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у регістри бухгалтерського обліку.

Використовуючи їх, бухгалтер контролює платоспроможність підприємства на найближчий час, ця інформація постійно повинна надаватися керівнику (табл.1.6)

Таблиця 1.6

План контролю за здійсненням розрахункової дисципліни [20, с.267]

Об'єкт контролю | Джерело контролю | Виконавець | Строк здійснення

Своєчасність сплати рахунків постачальників | Об'яви (повідомлення) банку про документи, що надійшли до оплати | Рахівник розрахункового відділу | На вимогу управління

Виконання фінансового плану по внесках і платежах до бюджету | Фінансовий план і виписки з рахунків у банку | Головний бухгалтер | На вимогу управління

Своєчасність погашення банківських кредитів | Виписки із кредитних рахунків і реєстр термінових зобов'язань по позичках | Заступник головного бухгалтера | На вимогу управління

Отже, облік зобов'язань для користувачів інформації є джерелом, що забезпечує виявлення найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу з різних джерел, відповідно до потреб розвитку підприємства.

1.4 Теоретичні аспекти контролю та аналізу поточних зобов’язань

Організація контролю поточних зобов’язань покладена на керівника підприємства, який через наявні відділи і служби (відділ кадрів, бухгалтерія, виробничі підрозділи, ОТК і ін.) здійснює контроль за виконанням виробничих планів і завдань, виконанням законодавчих актів і власних рішень.

Метою внутрішньогосподарчого контролю є вивчення фактичного стану всіх сторін діяльності на підприємстві, виявлення чинників і умов, які негативно впливають на виконання ухвалених рішень і досягнення поставлених цілей і завдань, усунення наявних недоліків в роботі, недопущення їх надалі, забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринку.

Об'єктами внутрішньогосподарчого контролю є робота всіх відділів, що є на підприємстві, виконання посадових і функціональних обов'язків всіма працівниками на кожному робочому місці. Відповідно об'єктами внутрішньогосподарчого контролю є бухгалтерський облік і фінансова звітність, окремі елементи оборотних і необоротних активів, довгострокових і поточних зобов'язань, забезпечення подальших витрат і платежів, доходів і витрат майбутніх періодів.

Завданнями внутрішньогосподарчого контролю є: забезпечення високого рівня організації внутрішньогосподарчого контролю; забезпечення профілактичних заходів з попередження порушень на всіх етапах виробництва; забезпечення збереження всіх засобів підприємства; раціональне використання фінансів, матеріально-трудових ресурсів; забезпечення достовірності звітних даних з дотриманням облікової політики підприємства відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» і принципами обліку.

Основними джерелами інформації внутрішньогосподарчого контролю є: нормативна база (закони, інструкції, положення по питаннях фінансово-економічної і господарської діяльності, зокрема обліку контролю; фінансова і податкова звітність, регістри обліку, первинні документи; результати аналізу фінансово-господарської діяльності; результати перевірок контролюючих організацій; результати інвентаризації і ін. За часом здійснення внутрішньогосподарчий контроль підрозділяється на:

попередній контроль;

поточний контроль;

подальший (завершальний) контроль.

Мета попереднього контролю – профілактика, попередження порушень.

Мета поточного контролю – виявити порушення і вжити заходів по їх усуненню.

Мета подальшого (завершального) контролю – встановити порушення, вжити заходи до винних, усунути порушення, виправити помилки.

У внутрішньогосподарчому контролі використовуються всі методи контролю: фактичний, документальний, економіко-статистичний і ін. Облікова політика організації формується головним бухгалтером і затверджується керівником. При цьому затверджується і порядок контролю за господарськими операціями. Прийнята організацією облікова політика підлягає оформленню відповідною організаційно-розпорядчою документацією. Внутрішньогосподарчий контроль поточних зобов'язань підприємства повинен забезпечити:

підбір і розстановку кадрів на укладення договорів з постачальниками, банками;

розробку і затвердження посадових і функціональних обов'язків;

правильне і своєчасне оформлення первинних документів, дотримання графіків погашення заборгованостей;

дотримання порядку обліку і оцінки зобов'язань;

своєчасну звірку зобов'язань з контрагентами;

проведення планових і непланових інвентаризацій;

контроль бланків строгої звітності;

вживання заходів до порушників і так далі.

Для того, щоб приймати управлінські рішення на основі цієї інформації, необхідно перш за все прийняти таку методику фінансового аналізу, яка б забезпечувала одержання найбільш інформативних параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, і зокрема, поточних зобов’язань.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визнають зобов’язання, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів зобов’язань, яка міститься у стандарті П(С)БО 11 “Зобов’язання” [8]. Проте, аналіз статей пасиву балансу передбачає передусім поділ усіх джерел формування майна на власні та прирівняні до них кошти ( розділ 1та 2 ) і залучені джерела (розділи 3 та 4).

Згідно з Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку США зобов’язання – це ймовірні втрати економічних вигод , що випливають з існуючої у конкретного підприємства в даний момент заборгованості з передачі активів або надання послуг іншим організаціям в майбутньому за результатами минулих операцій та подій [64, с.72].

При структуризації залучених джерел фінансування і вітчизняній і світовій практиці бухгалтерського обліку за основу беруть термін, на який залучається чужий капітал. У зв’язку з цим в обліку і балансі розрізняють довгострокові і короткострокові зобов’язання. Межею для розподілу цих двох складових фінансування діяльності є один рік : короткостроковими вважаються залучені кошти до одного року , довгостроковими – на строк більше року. Цей критерій покладено в основу при розрахунках показників ліквідності, платоспроможності, що характеризують фінансовий стан.

Одним із найважливіших напрямів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є аналіз поточних зобов’язань. Визначимо основні завдання такого аналізу:

оцінка наявності, складу і динаміки джерел фінансування