Розділ ІІ

2.1. Стан ринку праці в Україні

Що стосується стану ринку праці в Україні, то потрібно зазначити, що в Україні в 2006 році значно активізувалося рушення робочої сили.

У державну службу зайнятості за січень-квітень 2006 року з питання працевлаштування звернулося 282,3 тис. громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, що на 37% більше, ніж за останні чотири місяці (вересень-грудень) 2005 року. Чисельність безробітних, в порівнянні з початком року, виросла на 70,7% і на кінець квітня 2006 року становила 216,6 тис. чоловік. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття загалом в Україні протягом вказаного періоду збільшила на 0,3 процентних пункту і склав на кінець квітня 2006 року 0,8% працездатного населення працездатного віку. Самим високим він залишався в Івано-Франківській області (2,4%), Львівській області (1,8%) і Волинської області (1,7%). (Вказаний рівень безробіття засновується на офіційно зареєстрованих даних. Однак, він не відображає дійсної картини безробіття, а отже і рівня зайнятості в Україні, оскільки має місце низький рівень звертання населення в центри зайнятості).

При сприянні служб зайнятості в течії січня-квітня 2006 року працевлаштовано 77,8 тис. незайнятих громадян, що на 13,6% більше, ніж у відповідному періоді в 2005 році.

Зростання об'ємів фіксованого ринку праці привело до поглиблення незбалансованості між пропозицією робочої сили і попитом на неї. Так. Якщо в течії останніх 4 місяців 2005 року щомісяця, в середньому, реєструвалося біля 19,5 тис. безробітних, то в течії січня-квітня 2006 року, відповідно 42,4 тисячі.

У той же час, число оголошених підприємствами вакансій скоротилося на 2,7 тис. місць: з 77,6 тис. місць на початок січня до 74,9 тис. місць на кінець квітня 1996 року.

Кількість зареєстрованих, не зайнятих трудовою діяльністю, громадян на кінець квітня досягла 260,2 тис. чоловік, і в 3,48 рази перевищило попит на робочу силу.

Серед 216,6 тис. безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості на кінець квітня 1996 року, жінки становили 68,2% молодь до 28 років 34,3%, і кожний четвертий звільнений в зв'язку із змінами в організації виробництва.

Згідно з інформацією, яка поступила від господарських суб'єктів, очікується збільшення темпів звільнення працівників майже у всіх галузях народного господарства, особливо в галузях невиробничої сфери. Так, в течії січня-березня 2006 року з установ охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення звільнено 2 тис. чоловік, що в 4,1 рази більше, ніж за відповідний період минулого року? Науки і наукового обслуговування відповідно 2,5 тис. чоловік (або в 2,3 рази); освіти 2,2 тис. Людина (в 2,9 рази); житлово-комунального господарства 0,9 тис. чоловік (або на 84,6%). Трохи повільніше темпи скорочення відмічалися в галузях виробничої сфери. Так, кількість звільнених працівників промисловості зросла на 80,1%; сільського господарства відповідно на 62,7%, будівництво на 82,0%, торгівлі громадського харчування на 44,8%, транспорту і зв'язку на 42%.

Найбільші обсяги скорочення були характерні для підприємств з державною формою власності 47,6 тис. Людина (70,7% від загального числа звільнених).

У напрямі центрів зайнятості (учбових центрів) в течії першого кварталу 2006 року проф - орієнтаційні послуги надані 74 тис. громадян (на 92,3% більше, ніж у відповідному періоді 2005 рік).

З державного фонду зайнятості населення за січень-квітень 2006 року витрачено в допомогу по безробіттю 755,0 млрд. крб.. в тому числі в квітні 169,3 млрд. крб. Середній розмір допомоги по безробіттю в квітні становив 2373,9 тис. крб.

2.2. Молодіжна політика зайнятості: розробка спеціальних програм

Як видно з приведених статистичних даних, найбільші труднощі в працевлаштуванні відчуває молодь, яка найменше конкурентно - здатна на ринку праці в зв'язку з недостатньою профорієнтація, низьким рівнем професійної підготовки і відсутністю досвіду практичної роботи. При цьому, аналіз сучасного стану молодіжного сектора праці. Який провів науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення на ринку праці Національної Академії наук України і Міністерства праці України, свідчить про те, що цю проблему передусім відчуває молодь, яка вперше вибирає професію і вступає в трудову діяльність після закінчення навчання. Процес вибору професії і включення молоді в трудову діяльність займає в її житті важливий і відповідальний період пошуку самовираження особистості і формування умов реалізації своїх потреб і інтересів. Тому розробка програм входження цих категорій в економічно-активну частину населення має актуальне значення для розширення із зайнятості і підвищення конкурентно - здатності на ринку робочої сили.

Згідно з проведеним аналізом в 1994-1995 рр. мало місце і прогресувало скорочень найма робочої сили серед молоді, яка уперше приступала до трудової діяльності. Це було пов'язане як зі спадом виробництва, так і з пропозицією низькооплачуваних і не престижних робочих місць. З цієї причини молодь прагнула використати альтернативні форми зайнятості, які пріоритетні по прибутках і виникають за межами організованого ринку праці. У той же час, обмеженість можливостей подальшого розширення альтернативних форм зайнятості створила тут жорстку конкуренцію, яку не всі витримують і, таким чином, віддають вважаючи за краще залишатися без роботи за рахунок коштів своїх батьків або пристосування до