Відповідно до Закону бухгалтерський облік може вестись і стороннім спеціалістом, але такий спеціаліст обов’язково повинен бути зареєстрований як підприємець.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової діяльності підприємства, були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій. Первинні документи повинні складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов’язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів за кожною іноземною валютою окремо.

Регістри бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати: назву, інформацію про період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Підприємство повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх належного зберігання протягом встановленого строку.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів фінансово-господарського контролю зняти копії документів, що вилучаються. В цьому випадку на такі документи повинен бути складений реєстр у порядку встановленому законодавством.

1.3. Організація обліку нематеріальних активів

Порядок визнання, складу, оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку та звітності регламентується П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" та П(С)БО 19 "Об’єднання підприємств" та іншими нормативними документами.

Нематеріальними активами визнаються немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремленні від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншими суб’єктами господарювання.

Основними ознаками нематеріальних активів є відсутність матеріальної форми; використання протягом тривалого часу; здатність бути корисними підприємству; висока ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку завдяки їх використанню.

Правильність організації обліку та контролю за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням наказу про облікову політику. В наказі обов’язково необхідно передбачити:

основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх документообігу;

діапазон строків корисного використання нематеріальних активів;

метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;

перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації аналітичного обліку нематеріальних активів;

порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;

список осіб, які б відповідали за збереження інформації;

облік орендованих нематеріальних активів.

Нематеріальні активи поділяються на такі групи: права на об’єкти промислової власності; авторські та суміжні з ними права; права на комерційні позначення; права користування природними ресурсами; права користування майном; гудвіл; інші нематеріальні активи.

До нематеріальних активів відносяться гудвіл, вартість якого визначається, як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання найкращих управлінських властивостей, домінуючої позиції на ринку товарів, нових технологій. Слід зазначити, що гудвіл виникає лише в результаті придбання цілісного майнового комплексу іншим підприємством та в результаті здійснених витрат. Таким чином, підставою для відображення гудвілу в бухгалтерському обліку є угода про передачу такого комплексу.

Крім того, існує визначення від’ємного гудвілу – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Іншими словами, від’ємний гудвіл – це перевищення балансової вартості активів над розміром оплати за них.

Всі права, які не включені у вищезгадані групи і відповідають вимогам П(С)БО 8, відносяться до інших прав. Існування такої групи зумовлене відсутністю обмеження переліку нематеріальних активів.

При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам’ятати, що деякі з них підлягають обов’язковій державній реєстрації.

До нематеріальних активів, які підлягають державній реєстрації відноситься: патент на винахід; свідоцтво на корисну модель; патент на промисловий зразок; товарний знак; знак обслуговування.

Не підлягають державній реєстрації нематеріальні активи реєстрація яких проводиться за бажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цих активів у користування третім особам оформлюються договори про передачу прав і договори – замовлення на створення і використання об’єктів нематеріальних активів.

В бухгалтерському обліку рух нематеріальних активів відображається на рахунку 12 "Нематеріальні активи", по дебету якого відображається придбання, отримання активів, а по кредиту – вибуття.

Для обліку