Сума економії від впровадження технічних заходів визна-чається за формулою:

Епв=Сс-Сн (5)

де Епв - економія поточних витрат:

Сс - поточні витрати на річний обсяг виробництва про-дукції (робіт, послуг) до впровадження технічних заходів;

Сн - поточні витрати на річний обсяг виробництва про-дукції (робіт, послуг) після впровадження технічних заходів.

У розрахунках за напрямом «Застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання» враховується економія, одержана в результаті здійснення за-ходів раціонального використання сировини та матеріалів, що не відображені в розрахунках за названими вище напрямами, в тому числі:—

поліпшення використання природної сировини шляхом зменшення її втрат під час первинної обробки, а також пов-нішого добування корисних компонентів у процесі використан-ня комплексної сировини;—

поліпшення використання сировини у виробництві (по-ліпшення розкрою, зниження припусків на обробку, впровад-ження нових рецептур, компонентів тощо);—

застосування замінників, економічних профілів прокату металу тощо;—

повніше використання відходів сировини та матеріалів у виробництві, вторинного тепла, впровадження безвідходних технологій.

Вихідними даними для розрахунків за цим напрямом с норми витрат матеріальних ресурсів, що періодично пере-глядаються, та план заходів щодо ресурсозбереження.

Економія від зниження матеріальних витрат визначається за формулою:

Ем=(НоЦо-НіЦі)хКі, (6)

де Ем - економія від зменшення матеріальних витрат:

Но і Ні - норма витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції відповідно до і після впроваджен-ня заходів;

Цо і Ці - ціна натуральної одиниці сировини, матеріалів, палива, енергії відповідно до і після впровадження заходів;

Кі- кількість одиниць продукції, що випускається з почат-ку впровадження заходів до кінця планованого року.

Зміни технічного рівня виробництва виявляється та-кож в економії трудових затрат за рахунок зниження трудо-місткості виробництва одиниці продукції. Економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування в результаті зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції виз-начається за формулою:

Ез= [(ТоЧо-ТіЧі)х (1+В/100)х (1+Г/100)] х Кі. (7)

де Ез - економія заробітної плати з вирахуваннями на со-ціальне страхування,

То і Ті - трудомісткість виробництва одиниці продукції в нормо-годинах до і після впровадження заходів;

Чо і Чі - середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;

В - середній відсоток додаткової заробітної плати для да-ної категорії робітників;

Г - встановлені відсотки відрахувань на соціальне стра-хування;

Кі - кількість продукції, що виробляється з початку впро-вадження заходів до кінця планованого року.

Поліпшення якості на удосконалення конструкцій і технічних характеристик виробів визначається шляхом розра-хунку змін прямих витрат на матеріали, оплату праці тощо на виробництво одиниці продукції до і після змін якості продукції та множення одержаного результату на випуск продукції кра-щої якості в планованому періоді. Якщо в результаті заходів щодо підвищення якості змінюється стандарт чи технічні умо-ви, продукт вважається новим і витрати на його виготовлення, як і підвищена ціна, враховуються у розрахунках зміни струк-тури продукції.

Збільшення обсягу товарної продукції в результаті засто-сування надбавок до ціни за підвищену якість продукції визна-чається за формулою:

ДТп=(Ці-Цо)хКі, (8)

де ДТп - збільшення обсягу товарної продукції;

Цо і Ці-ціна до і після поліпшення якості;

Кі - кількість одиниць продукції поліпшеної якості, яку передбачається виготовити в планованому році.

Зміна організації виробництва та умов праці виявля-ється в економії витрат за напрямами:

а) впровадження нових виробництв, цехів та агрегатів;

б) спеціалізація та кооперування виробництва;

в) зміни в організації та обслуговуванні виробництва і праці;

г) зміни в організації управління виробництвом;

д) зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;

е) усунення зайвих витрат та збитків.

У розрахунках зміни витрат у результаті впроваджен-ня в дію нових виробництв, цехів та агрегатів, що мають вищий технічний рівень та кращі техніко-економічні показники (ліквідацію застарілих та малоефективних), різниця у витратах визначається за формулою:

Ев=(Сі-Со/100)Ті, (9)

де Ев - економія витрат у результаті впровадження нових виробництв, цехів, агрегатів:

Сі - витрати на один карбованець товарної продукції но-вих виробництв, цехів, агрегатів;

СО - середні витрати на один карбованець товарної про-дукції в базовому році;

Ті - обсяг товарної продукції нових виробництв, цехів, агрегатів.

Вплив впровадження в дію нових виробництв, цехів, аг-регатів розраховується за повним переліком витрат (постійних та змінних), що включаються до собівартості продукції. Одно-часно враховується також можливе перебільшення середніх витрат у період освоєння проектних потужностей нових вироб-ництв. Пов'язані з цим додаткові витрати визначаються кошто-рисом витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням вироб-ництва продукції, пускових витрат та розрахунком собівартості за цими витратами протягом строку його освоєння.

Вплив змін пускових витрат визначається множенням різниці між сумами списання цих витрат на одиницю продукції в планованому і базовому роках на обсяг виробництва цього виду продукції в планованому році.

Економічний ефект від спеціалізації та кооперування виробництва визначається в розрахунках за цим напрямом, коли виготовлення деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів виділяється у відокремлені виробництва (подетальна спеціалізація) та коли стадії технологічного процесу виділяють-ся у самостійні виробництва або цехи (технологічна спеціаліза-ція), крім тих випадків, коли виробництво організується на за-ново введених потужностях, освоєння яких враховується як окремий фактор.

Вплив на собівартість продукції впровадження заходів спеціалізації та кооперування виробництва (передача виробництва окремих вузлів, деталей,