З метою контролю за запровадженням мінімальної заробітної плати здійснюються перевірки суб’єктів господарської діяльності, які не сплачують податок з фізичних осіб та внесків до Пенсійного фонду.

Як наслідок, у 2005 р. донараховано 1 млн. 157 тис.грн. податку з доходів фізичних осіб і штрафних санкцій, з яких 943 тис.грн., або 81,5 відс. залучено до бюджету, 349 осіб притягнуто до адмінвідповідальності, сума накладених адмінштрафів склала 27 тис.грн., порушено 10 кримінальних справ.

На рівень реальних доходів населення негативно впливає наявність заборгованості із виплати заробітної плати. На вирішення цієї проблеми в області вжито ряд конкретних заходів.

Проте, згідно графіка очікувана загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати станом на 01.11.2005р. повинна була скласти 1462,1 тис.грн., 37 підприємств-боржників протягом жовтня повинні були повністю ліквідувати борги з оплати праці на суму 659,8 тис.грн. Фактично протягом місяця повністю виплатили заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками 24 підприємства, сума ліквідованого боргу -729,0 тис.грн. Крім того, за даний період спостерігається виникнення заборгованості із виплати поточної заробітної плати на 14 підприємствах на суму 140,0 тис.грн., 25 підприємств допустили зростання боргів з оплати праці на суму 234,3 тис.грн. Тому, протокольним дорученням заступника голови облдержадміністрації п.Д.Шлемка зобов’язано переглянути графіки погашення заборгованості із заробітної плати по підприємствах-боржниках, визначити підприємства, які до кінця поточного року не ліквідують борги з оплати праці. Узагальнений уточнений графік подано на розгляд та затвердження членам колегії облдержадміністрації.

Крім того, спеціалістами райміськуправлінь управлінням праці встановлено щоденний контроль за погашенням заборгованості кожним економічно активним підприємством-боржником, щодекадний моніторинг в розрізі районів та міст обласного підпорядкування та щомісячний моніторинг по видах економічної діяльності, підприємств, проти яких проводяться процедури відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, підприємств, які призупинили свою діяльність.

В результаті вжитих заходів за оперативними даними станом на 01.12.2005р. загальна сума боргу із виплати заробітної плати склала майже 8,8 млн.грн., що на 29,0 відс. менше в порівнянні з початком року та на 9,2 відс. - в порівнянні з попереднім місяцем.

Вдалося повністю ліквідувати борги у бюджетній сфері [12].

3. Шляхи підвищення оплати робочої сили у сільському господарсві

Ставлення сільськогосподарських працівників до роботи істотно залежить від сформованих між ними та власниками підприємств соціально-трудових відносин. У сучасних умовах розвитку аграрного сектору економіки України власники більшості реструктуризованих підприємств намагаються сформувати соціально-трудові відносини переважно на свою користь. Це пов'язано з наданням значних прав і ухиленням від виконання обов'язків уповноваженими представниками господарського товариства в процесі укладення колективних і трудових договорів із найманими працівниками. Як наслідок, виникають непорозуміння між суб'єктами даних правових відносин, що негативно впливає на трудову мотивацію підлеглих і рентабельність відповідних господарюючих суб'єктів. Тому актуальним питанням є розробка дієвого механізму щодо удосконалення регулювання соціально-трудових відносин між власниками та працівниками реструктуризованих сільськогосподарських підприємств [13].

У розрізі цієї проблеми ми розглянемо наступні питання, які можливо є актуальними і для інших секторів економіки:

1. Удосконалення механізму регулювання соціально-трудових відносин.

2. Оплата праці сільськогосподарських робітників.

3. Удосконалення державної політики соціального розвитку села.

На мій погляд, з метою наближення до рівноваги між попитом і пропозицією ринку праці, підвищення рівня зайнятості в даній галузі, формування позитивного ставлення до роботи спеціалістів реструктуризованих сільськогосподарських підприємств і досягнення економічної стабільності необхідно забезпечити умови для плідної співпраці між роботодавцями, найманими працівниками та профспілковими організаціями.

Для захисту прав звичайних працівників необхідно розробити на демократичних засадах механізм участі кожного підлеглого в розподілі коштів на виплату соціальних та інших обов'язкових пільг, додаткове матеріальне стимулювання, забезпечення належних умов праці й спецодягом. Тобто максимальне наближення підлеглих до участі в розподілі фінансових ресурсів підприємства та надання права об'єктивно оцінити соціально-економічні можливості господарського товариства сприятиме уникненню багатьох конфліктів між власником і трудовим коллективом [9].

Таким чином, у результаті критичного аналізу основних складових механізму удосконалення регулювання соціально-трудових відносин у реструктуризованих сільськогосподарських підприємствах, мною встановлено, що найвагомішим інструментом впливу на їх формування є чинне законодавство України. Тому коригувати дані відносини слід розробкою раціональних програм на загальнодержавному, галузевому, регіональному та місцевому рівнях (адаптовані до сучасних умов розвитку аграрного сектору економіки колективні угоди й договори). Також важлива запропонована мною протекціоністська політика для захисту інтересів всіх категорій спеціалістів (керівники, їх заступники, працівники та ін.) як основа в побудові взаємовигідних соціально-трудових відносин між власниками й найманими працівниками.

Досягнутий рівень оплати праці є важливим показником соціально-економічного стану аграрного виробництва. При низькій оплаті праці відбувається процес гальмування темпів економічного зростання, оскільки обмежується як обсяг споживання, так і деформується його структура. На мікрорівні проблему можна розв'язати, запровадивши економічний механізм, що стимулюватиме безпосередніх товаровиробників до впровадження інноваційних технологій, спрямованих на зменшення матеріало- та енергомісткості аграрної продукції. Саме зменшення матеріальних витрат може бути джерелом зростання оплати праці як в абсолютному, так і відносному вимірах. Резервів для такої трансформації у сільському господарстві України нагромадилося чимало. Варто порівняти лише показник частки заробітної плати в структурі собівартості, який у 2002 році становив лише 14,1%, тобто знизився порівняно з 1990 роком більш ніж