Звітним документом з даного податку є податковий розрахунок комунального податку.

Зразки розрахунку вищенаведеного податку наведено у додатку Л.

Збір на розміщення об’єкта торгівлі.

Статтею 15 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 1251-XII) та ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет) до місцевих податків і зборів віднесено збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг видається в органі місцевого самоврядування за місцем здійснення торговельної діяльності. Порядок видачі дозволу на розміщення об'єкту торгівлі (або свідоцтво торговельної точки) та розмір збору за його видачу встановлюється безпосередньо міськими органами влади

Згідно зі ст. 17 Декрету збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

Видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами, як установлено п. 3 ст. 4 Закону N 2806-IV, здійснюється за принципом організаційної єдності, що передбачає наявність адміністратора, у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону N 2806-IV суб'єктами господарювання до заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, якщо вона передбачена законом.

Статтею 17 Декрету встановлено, що збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення і видачу дозволів на торгівлю в спеціально відведених для цього місцях.

Окрім того, відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №108 СПД повинен погоджувати режим роботи торговельної точки з місцевими органами влади.
Для отримання дозволу на право здійснення торгівлі чи надання послуг необхідно мати дозволи на початок роботи від органів пожежного нагляду та санітарно-епідеміологічної служб, а також оригінал договору оренди. Строк дії дозволу є аналогічним найменшому строку дії вищезазначених документів (наприклад, якщо дозвіл від органів пожежного нагляду виданий на 1 рік, дозвіл санітарно-епідеміологічної служб - на 1,5 року, а договір оренди укладений на 8 місяців, то дозвіл на право здійснення торгівлі чи надання послуг буде виданий на 8 місяців). Переважно дозволи видаються строком на рік. Кожен наступний дозвіл отримується до закінчення строку дії попереднього дозволу у вповноваженому на це відділі виконкому

Водночас повідомляємо, що Прикінцевими положеннями Закону N 2806-IV (п. 3 ст. 11) внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ст. 164 цього Кодексу передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності, зокрема, без одержання дозволу або іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом. Разом з тим ст. 255 Кодексу уповноваженим посадовим особам органів державної податкової служби надано право складати протоколи за порушення порядку ведення господарської діяльності господарюючими суб'єктами.

ПП „Віталс” сплачує даний збір в розмірі 340 грн. на об’єкт склад-магазин, що знаходиться на вул. Левинського 3а, м. Івано-Франківська.

3.4 Порівняльна характеристика податкового навантаження за умов застосуваня різних систем оподаткування

Сьогодні чинне законодавство України передбачає декілька видів систем оподаткування, обліку та звітності, а саме:

Загальна система оподаткування, обліку та звітності - даний вид оподаткування можуть використовувати у своїй діяльності будь-які суб'єкти підприємницької діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - яка, у свою чергу, поділяється на:

спеціальний торговий патент - можуть застосовувати будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність в пунктах продажу товарів, а також надають побутові послуги. Даний вид податку може застосовуватись лише в деяких населених пунктах;

єдиний податок - застосовується юридичними та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність.

фіксований податок (торговий патент) - застосовується у випадку, коли фізичними особами здійснюється продаж товарів, а також надаються супутні такому продажу послуги на ринку.

Характеризуючи загальну систему оподаткування, можна сказати, що дана система оподаткування максимально враховує економічні показники діяльності підприємства - в більшості випадків у платника податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов'язань. Підприємства, що мають збитки у звітному періоді, часто взагалі не сплачують основних податків (для порівняння: якби такі підприємства знаходилися на єдиному податку, то зобов'язання б наставало незалежно від наявності чи відсутності збитків, а залежно від обсягу виручки).

Юридичні особи (підприємства) мають можливість обрати загальну або спрощену систему оподаткування.

Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і

зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що нараховуються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" в Україні нараховуються:

загальнодержавні податки і збори (перелік визначено статтею 14 );

місцеві податки і збори (перелік визначено статтею 15 ).

Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" .

Переваги загальної системи оподаткування :

Може застосовуватись усіма підприємцями без обмежень

Сума сплаченого податку прямо залежить від результатів фінансово – господарської діяльності .

Якщо за звітний період підприємець не отримав прибутку або припиняє діяльність, то сума сплачених авансом обов’язкових платежів підлягає перерахунку. Сума зайво сплачених платежів може зараховуватись в рахунок майбутніх платежів (за заявою) або поверненню не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку.

Об’єктом оподаткування є сукупний чистий дохід підприємця, розрахований як