РОЗДІЛ І

СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій. Джерела погашення кредитів

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціум ний. Фізичні особи – споживчий кредит ( лише в національній грошовій одиниці) [46, с.23].

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу [45, с. 150].

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

сплати боржником за векселем;

передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно [40, с. 384].

Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей) [6, с. 53].

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [9, с.3].

Банк може надавати кредити всім кредитоспроможним фізичним особам – резидентам на придбання товарів широкого вжитку, транспортних засобів, оплату послуг, купівлю, будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житла та інших об’єктів нерухомості, на задоволення інших поточних потреб.

Процедура та особливості надання Банком кредитів на погашення заборгованості за кредитами, наданими іншими банківськими установами регламентується окремими внутрішніми нормативними документами Банку.

Рішення про надання кредиту конкретному позичальнику може прийматись у межах повноважень прийняття рішень про надання кредитів фізичним особам, встановлених центральним апаратом Банку, одноособово (посадовою особою, уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені Банку) шляхом підписання кредитного договору або колегіально (кредитним комітетом або комісією).

Кредит надається після проведення Банком ідентифікації позичальника, комплексного вивчення його кредитоспроможності та визначення рівня ризику кредитної операції.

Надання споживчих кредитів позичальникам здійснюється на умовах повернення, строковості та платності під забезпечення, передбачене цим Положенням та погоджене сторонами. Цільовий характер використання кредитних коштів є обов’язковим при наданні кредитів на купівлю транспортних засобів або інших товарів широкого вжитку, які передаються Банку в забезпечення як застава, та при наданні кредитів на будівництво або купівлю об’єктів нерухомості.

Кредити надаються позичальникам у безготівковій формі та готівкою.

Фізична особа-резидент, яка має намір отримати кредит, повинна задовольняти, зокрема, таким вимогам:

бути кредитоспроможним (мати постійне джерело доходів) та підтвердити свою кредитоспроможність;

відповідно до вимог Банку надати пакет документі (Додаток А);

забезпечити виконання зобов’язань за кредитним договором заставою майна (майнових прав), порукою чи іншими формами забезпечення відповідно до вимог Банку.

Кредити позичальникам не надаються, у випадках, якщо:

оцінка кредитоспроможності позичальника свідчить про високий ступінь ризику, в результаті чого кредитна операція буде класифікована як сумнівна чи безнадійна, субстандартна;

позичальник виступає відповідачем на будь-якій стадії судового процесу, або має подані щодо нього позови, які можуть істотно погіршити його фінансовий стан;

в заставу (іпотеку) надається майно, відносно якого існує будь-яке обтяження правами третіх осіб, що може перешкоджати його відчуженню заставодавцем та зверненню на таке майно стягнення відповідно до чинного законодавства України;

позичальник подав недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану;

позичальник має негативну кредитну історію (в тому числі в інших банках);

в інших випадках, передбачених локальними нормативно-правовими актами Банку.

Розмір процентних ставок, комісій (доходності операції) та порядок їх сплати встановлюються установою Банку залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, але не нижче