витрати по притягненню ресурсів, у тому числі: сплачені відсотки по міжбанківських кредитах (включаючи кредити НБУ) і депозитах, відсотки, виплачені підприємствам, організаціям і заснуванням за гроші, що зберігаються на інших поточних рахунках, відсотки, виплачені по внесках фізичним особам.

витрати по забезпеченню кредитної діяльності банку, у тому числі: витрати на заробітну плату співробітників, зайнятих притягненням і розміщенням ресурсів, витрати на утримання апарату управління, включаючи представниці витрати, амортизація устаткування, машин і механізмів, оплата послуг обчислювального центру, адміністративно-господарські, канцелярські, поштові, телеграфні й інші витрати.

Основні складності пов’язані з такими обставинами:

міжбанківські кредити видаються під різні відсотки, до того ж часто переглядаються. Через це припадає робити регулярні перерахунки.

НБУ встановлює верхню межу виплати відсотків по таких кредитах, які зараховані на витрати банку. Отже, відсотки, виплачені понад цю межу, не виключаються з оподаткованої бази і можуть покриватися лише за рахунок прибутку банку. Тоді реальні витрати по притягненню міжбанківських кредитів збільшаться на суму переплачених понад норми відсотків і суму, що додатково доведеться віддати у вигляді податків.

для розрахунку реальних витрат і відповідно до реальної процентної ставки з загальної суми притягнутих і позикових коштів повинні бути відняті всі гроші, не використовувані банком у його активних операціях: суми, що утримуються у фондах обов’язкових резервів у НБУ і на коррахунку.

необхідно мати механізм віднесення загальних витрат по забезпеченню функціонування банку на його власну кредитну діяльність і відповідно правила визначення розміру тієї надбавки до ціни кредиту, що виправдана цими загально банківськими витратами.

Припустимо, реальна ціна кредиту на основі урахування тільки першої групи витрат (витрати по притягненню ресурсів) визначена в розмірі 150% річних. Розрахунок може бути проведений за такою формулою:

де , , , - норми відсотків за користування відповідно до міжбанківських кредитів, строкових внесків, коштів на поточних рахунках (у % річних),

, , - питомої ваги відповідних ресурсів у загальному обсязі ресурсів (%),

, , - невикористані частки відповідних ресурсів (%),

– норми резервування (%).

Далі логіка формування реальної ціни кредитних ресурсів виглядає так: насамперед, треба з’ясувати міру впливу на цю ціну загально банківських витрат, тобто розмір маржі, що варто було б додати до раніше знайдених 150% ставки. Для цього можна скористатися формулою:

Перший елемент чисельника може бути підрахований, у тому числі з використанням наближених методів. Припустимо, він визначений у розмірі 5 млн. грн. Другий елемент чисельника формули буде містити в собі прибутки по позичкових операціях, що має позаплановий характер, а також деякі поточні комісії. Припустимо, у сумі все це складе 3 млн. грн.. (середній показник). Важливе значення має третій елемент. Будь-який банк повинний складати щоквартальний розрахунок планованого до одержання прибутку хоча б тому, що йому потрібно зробити авансові платежі в бюджет. У розрахунку на місяць береться 1/3 цієї суми. Якщо банк планує прибуток у 30 млн. грн., то позовний розмір складе 10 млн. грн.

У знаменник формули ввійдуть: видані міжбанківські кредити, кошти на рахунках клієнтів. Якщо визначається місячна маржа, то всі ці активи беруться в середньозваженому розмірі. Нехай розрахунки показали, що мова йде про суму в 250 млн. грн.

Тоді М = (5-3+10)/250=0,048

тобто потрібно, щоб кожна гривня працюючих активів приносила на місяць 0,048 грн. Інакше кажучи, річна ставка повинна бути

(1,048-1)/30 днів *360 днів=0,0576, тобто 57,6%

Таким чином, реальна ціна кредиту складе:

150%+57,6%=207,6%

Зрозуміло, фактична ціна, що складеться на ринку позичкових капіталів, швидше за все, буде або більше розрахункової ціни (при дефіциті пропозиції, великих цінових претензій кредиторів), або менше (при недостачі попиту, неспроможності позичальників оплачувати занадто високі, на їхній погляд, витрати кредиторів). Але вона являє собою ту вісь або центр коливань, до якого фактичні ціни кредитних ресурсів будуть прагнути в тенденції.

Для практичних потреб можуть використовуватися різноманітні формули розрахунку процентної ставки за кредит (цін кредитів).

2.2. Аналіз активних операцій банку і оцінка якості кредитного портфеля

Аналіз структури активних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу.

У структурі активних операцій банку найбільша питому вагу має кредитна діяльність – 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ складають 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій – 2,7%. Отже, активи банку складають в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в тому випадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активних операцій на 01.01.2008 р.

Види операцій | Сума, _абл. | Структури %

Каса | 134070 | 1,4

_абл. Рахунки банків | 474360 | 5,1

_абл. Рахунки у НБУ | 2085190 | 22,5

Кредити видачі-усього | 4576500 | 49,4

короткострокові | 3067110 | 33,1

Основні кошти і будівельні матеріали | 169460 | 1,8

Дебітори | 487870 | 5,3

Відведені кошти | 80080 | 0,9

Витрати | 250700 | 2,7

Валютна позиція | 896400 | 10,0

Інші активи | 100330 | 1,0

Усього активів | 9254960 | 100,0

Джерело: власна розробка.

Кредитний портфель – це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначених критеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями [10, с. 21].

При