Заявка надходить до відповідного кредитного робітника, що після її розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником-власником або представником керівництва фірми.

Кредитна угода.

Розділ «Свідчення й гарантії» підтверджує, що позичальник:

має сертифікат про інкорпорірованії;

має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов’язання;

не має заборгованості з податків;

має право розпоряджатися активами;

не має активів у заставі, крім відомих банку.

У розділі “Характеристика кредиту”докладно викладаються умови кредиту, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначено всіх учасників угоди, робиться посилання на боргове зобов’язання і документ про забезпечення кредиту [28, с. 224].

У розділі «Умови, що обмежують» сформульовані правила, яких повинний дотримуватися позичальник протягом усього періоду дії кредиту:

підтримувати визначений рівень оборотного капіталу;

підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

дотримуватися встановленого розміру балансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності);

регулярно подавати фінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіх узвичаєних бухгалтерських правил;

повідомляти банку про будь-яке погіршення фінансового становища;

забезпечити необхідне страхування від нещасливих випадків, пожежі;

регулярно сплачувати податки та інші зобов’язання, що у випадку несплати можуть призвести до накладення арешту на майно;

утримувати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт будинків та устаткування;

забезпечити робітникам банку можливість обстежити бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої ідентичності даним, наведених у звітах;

повідомляти банку про почате проти компанії або що намічається судове переслідування.

У поділі “умови, що забороняють”, зазначені дії, що не повинні провадитися позичальником:

не продавати або закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);

не купувати акції або облігації(за винятком зобов’язань уряду);

не виплачувати винагороди і дивідендів акціонерам вище обумовленого максимуму;

не проводити опціонних угод з акціями компанії або інших операцій із відстроченим відшкодуванням коштів;

не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

не розширювати систему участі в інших підприємствах;

не брати участь у злиттях і поглинаннях;

не робити таких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.

У розділі “Невиконання умов кредитної угоди” наводяться випадки, що варто трактувати як «невиконання» або «порушення» договору:

несплата чергового платежу з кредиту;

порушення одного з обмежуючих або забороняючи умов;

оголошення банкрутства або ліквідації справи;

смерть позичальника.

У розділі “Санкції у випадку порушення умов угодам” перераховується таке:

вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишається, і відсотків по ній;

вимога додаткового забезпечення або гарантій;

право банку погасити борг, що залишився за рахунок коштів, наявних на поточному рахунку позичальника [16, с. 384].

Не всі кредитні угоди містять усі зазначені розділи і пункти, але деякі моменти – характеристика кредиту, обов’язки кредитора і позичальника, що розуміється під порушенням договору – обов’язково наявні в документі про кредитну угоду.

Угоду підписують представники банку і компанії, а якщо потрібно – гарант. Після цього комплект усіх документів передається клієнту, а інший комплект із супровідними документами йде в кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшиваються всі звіти компанії, листування, записи телефонних переговорів [47, с. 21].

Висновок до I розділу

1. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

2. Обгрунтовано сутність комерційних кредитів як товарної форми кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

3. На основі здійснених досліджень встановлено, що кредит надається після проведення Банком ідентифікації позичальника, комплексного вивчення його кредитоспроможності та визначення рівня ризику кредитної операції.

Кредитні операції – це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержаних) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення та оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників

4. За результатами дослідження встановлено, що організація кредитного процесу ґрунтується на чіткому функціональному розмежуванні обов’язків кредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

2.1. Аналіз діючого порядку формування банківського кредиту та його ціна

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у зазначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користуванням.

Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних