Для економічного обгрунтування управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом зовнішньоекономічної діяльності підприємства, необхідно формувати масив достовірної техніко-економічної інформації на підприємстві як об’єкт дослідження про наступне:

--управління організацією експортно-імпортних операцій (організація експортних та імпортних операцій торговельно-посередницькі операції - торговельні, комісійні, агентські, брокерські фірми); управління валютним регулюванням (внутрішні властивості валютного ринку, механізми - об’єкти - інструменти валютного регулювання);

--управління стимулюванням та захистом іноземних інвесторів (залучення інвестицій, доступ до нових технологій, передових методів управління, зарубіжних ринків, досвіду щодо приватизації та перебудови економіки, податки, що не пов’язані з доходами, міжнародні аспекти податкових стимулів);

--управління розвитком вільних економічних зон (експортно-виробничі зони, зони операційних систем і зовнішньої торгівлі, науково-технічні парки США, технополіси Японії); участь в управлінні міжнародними фінансовими підприємствами (міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (МАГІ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);

--участь в управлінні міжнародними товарними ринками (міжнародні товарні біржі, міжнародні товарні аукціони і торги, міжнародні ярмарки та виставки);

--стратегічний менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства (планування ринкової стратегії підприємства, управління маркетинговими дослідженнями на зовнішньому ринку вивчення об’єкта дослі-дження, товару, покупця, ринку, середовища міжнародного маркетингу, системи міжнародної торгівлі, економічної, політико-правової, культурної і спеціалізованих сторін системи підприємства);

--укладення контрактів у зовнішньоекономічній діяльності і управління контрактною діяльністю в цій діяльності (специфіка умов зовнішньоторгового контракту, ціна товару, умови платежу, підготовка до укладання контракту, вибір контрагента та ін.);

--управління ціновою політикою на зовнішньому ринку (цінова стратегія підприємства, ціни зовнішньоторговельних контрактів, способи фіксації цін, техніко-комерційні поправки); управління механізмом розрахунків у зовнішньоторговельних операціях (платіж готівкою, авансовий платіж, платіж у кредит, інкасова форма розрахунків і відкритий рахунок);

--управління транспортним забезпеченням зовнішньої торгівлі (морські, залізничні, повітряні, автомобільні перевезення); управління страховим захистом зовнішньоекономічних операцій підприємства (страхування зовнішньоекономічного ризику експортних кредитів страхування від валютного та кредитного ризиків під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів);

--стратегічний менеджмент міжнародних підприємницьких проектів (бізнес-план, фінансовий план, інвестиційний, фінансовий аналіз проектів, залучення кредитних ресурсів для впровадження міжнародних підприємницьких проектів);

--оцінку ефективності економічного обгрунтування управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій.

Для економічного обґрунтування управлінських рішень, які приймаються керівництвом підприємства з метою вибору оптимальних (ефективних) варіантів, для їх впровадження в ту чи іншу систему операційної або іншої структури підприємства необхідно зібрати показники (достовірну статистичну техніко-економічну інформацію) управлінської діяльності підприємства, використовуючи експертні оцінки менеджерів високої фахової кваліфікації.

На основі сформованого масиву достовірної техніко-економічної інформації будується статистична оптимізаційна економіко-математична модель показників економічного обгрунтування управлінських рішень на підприємстві. Така модель є набором параметрів, об’єднаних в єдине ціле регресійними рівняннями. Для отримання статистичних економіко-математичних моделей показників економічного обгрунтування управлінських рішень, їх оптимальних кількісних показників загальна методика проведення дослідження включає такі основні етапи:

- формування техніко-економічних параметрів підприємства з розподілом їх на: вихідні (показник економічного обгрунтування управлінських рішень ) і вхідні, що дає можливість вибрати основні ознаки і визначити фактори їх майбутньої моделі;

- дослідження підприємства, оцінка точності вимірів і реєстрація його техніко-економічних параметрів;

- обгрунтування обсягу вхідної статистичної інформації з метою отримання достовірних даних для дослідження підприємства;

- проведення дослідницько-статистичного експерименту зі збирання техніко-економічної інформації про об’єкт дослідження;

- статистичний аналіз одержаної інформації (побудова гістограм полігонів розподілу, перевірка гіпотези про нормальність емпіричного розподілу параметрів процесу дослідження та ін.);

- оцінка форми зв’язку;

- проведення багатофакторного регресійного аналізу (визначення коефіцієнтів регресії, залишкової дисперсії, відкидання незначних параметрів рівняння регресії, використовуючи багатоступеневий аналіз часткових коефіцієнтів кореляції і коефіцієнта багатофакторної кореляції, перевіряючи при цьому значущість коефіцієнтів регресії за Т-критеріями, адекватність рівняння регресії та ін.);

- одержання оптимальних значень показників від впровадження управлінських рішень на основі реалізації алгоритмів визначення оптимальних варіантів на комп’ютерній техніці за економіко-математичною моделлю;

- одержання реальних (прогнозних) оцінок приросту, що стосуються прибутку (обсяги виробництва продукції, її собівартості, послуг та ін.), з урахуванням якісних показників продукції в результаті впровадження на авіаційному підприємстві економічно обгрунтованих управлінських рішень в умовах подолання авіаційним підприємством економічних ризиків і небезпеки виникнення кризових явищ і ситуацій.

З дослідження випливають висновки про те, що впровадження методології прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень на певному підприємстві створює умови для одержання максимального прибутку в результаті оптимізації комплексного механізму прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень, що і є на сьогодні основним завданням господарювання в Україні. При цьому необхідно активно впроваджувати механізми реалізації продукції не тільки на внутрішньому, а й на міжнародному ринку.

У процесі визначення перспективи подальшого розвитку у даному напрямі встановлено, що державна стратегія має бути спрямована на вирішення проблеми прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень, що передбачає збільшення витрат на розвиток стратегічних галузей економіки, зміцнення недержавних форм власності, а також реформування оплати праці і податкової системи.

Управлінське рішення – це соціальний