В протилежному випадку, якщо розгортання подій бажане, то спеціаліст своїми діями намагається всіляко досягти бажаного результату.

І в тому, і в іншому випадку спеціалісти виходили не з досто-вірності прогнозу, а з його корисності в процесі прийняття рішень.

Звідси випливає важливий висновок: не достовірність є критерієм якості прогнозу, а його корисність в прийнятті рішень. Корисність же прогнозу для цілей прийняття рішень залежить від логічної структу-ри, що прийнята в прогнозі, і якості використаної інформації.

Відсутність прогнозів негативно впли-ває на обгрунтованість планів, а отже і на ефективність управлін-ських рішень. Розглянувши питання необхідності прогнозів, слід одночасно розглянути можливі альтернативи прогнозування. Зу-пинимося на деяких можливих варіантах.

Відсутність прогнозу. Цей варіант означає, що спеціаліст, який приймає рішення, діє «навмання». По суті рішення: приймаються безвідносно від їх майбутніх наслідків — сприятливих і несприят-ливих. Зовнішні умови практично не є стабільними, а рішення ви-ходять з незмінності зовнішніх умов. Якщо ж зміни, як це нерідко буває, відбуваються швидко, динамічно, то наслідки прийнятих рішень важко передбачити. Поняття «відсутність прогнозу» не слід сприймати буквально. Спеціаліст просто виходить з того, що зовнішні умови будуть постійні, чи змінюватись не в значній мірі.

Принцип «може трапитись все що завгодно». В цьому випаду виходять з фатальності подій, тобто з того, що нічого неможливо вчинити, щоб вплинути на майбутнє в бажаному напрямку, а тому не доцільно передбачити майбутнє.

Прогнозування «крізь шори». Названий принцип характеризу-ється такими поняттями, як «вище, швидше, дальше» або «більше і краще». Такий підхід, хоча і має перевагу над іншими альтернати-вами прогнозування, надмірно прямолінійний і не припускає мож-ливі орієнтації в інші напрямки, використання інших, більш ефек-тивних методів, а в кінцевому результаті може поставити підприємство в глухий кут.

Принцип «рішучих дій». Цей принцип виходить з того, що прогно-зувати не є доцільним, а діяти слід тоді, коли з'являються проблеми. Підприємство в таких випадках функціонує без добре осмисленої стратегії, що базується на прогнозах; тому розвиток проходить зигза-гоподібно, міри приймаються в кризових ситуаціях, крім того в надії, що вистачить часу на їх розробку, обгрунтування та прийняття.Такий спосіб управління, хоча і існує, навряд чи забезпечить підприємству стабільний розвиток, адаптацію до зовнішнього се-редовища, що постійно змінюється, посилення конкурентних мож-ливостей.

Прогнозування за допомогою «генія». Цей підхід не альтернати-ва прогнозуванню, оскільки він передбачає підготовку прогнозу. Суть цього підходу полягає в пошуку генія і одержання від нього інтуїтивного прогнозу. Цим самим виключається використання раціональних і точних методів одержання прогнозів, і, якщо такі існують, то ними не можна зневажати.Перевагою раціональних і точних методів прогнозування є те, що прогнози грунтуються на використанні загальноприйнятого інструментарію, доступні для вивчення і можуть бути перевірені будь-яким спеціалістом, що має відповідну підготовку. Прогноз за допомогою «генія» повинен бути прийнятий на ві-ру, і не може бути перевірений навіть іншим «генієм».

З поданого матеріалу слід зробити висновок: всілякі спроби замінити раціональні науково обгрунтовані прогнози інтуїтивни-ми методами, вольовим підходом, нарешті, відмова від розробки і використання прогнозу в процесі прийняття рішень рано чи пізно приведуть до негативних результатів.Методи економічного прогнозування — це сукупність способів і прийомів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу да-них ретроспективного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кількісних змін здійснити переконливі перед-бачення стосовно майбутнього розвитку економіки чи суспільства в цілому.На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогнозування (див. схему 1).

Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає керівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважливіших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та проводиться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників. Об'єктами прогнозування є економіка, її галузі, регіони, форми власності тощо.

Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й зав-данні прогнозу та період, на який він формується, врахувати спе-цифіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.

Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам: поєд-нанню суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок; чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо ви-бору методів; створення можливості накопичення статистичної ін-формації та її використання для прогнозування. Система оцінки та вибору методів прогнозування включає такі блоки: рестроспективного аналізу, завдання, зовнішніх і внутрішніх зв'язків об'єкта, від-повідності та придатності вихідної інформації.

Виходячи із цілей прогнозу, здійснюється вибір його виду. У да-ний час, за оцінками вчених, нараховується понад 150 різних мето-дів прогнозування, але на практиці використовується тільки два-три десятки.

За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні (експертні) та формалізовані.

Інтуїтивні методи прогнозування в історичному аспекті були першими.

Серед інтуїтивних методів важливе місце відводиться методу експертних оцінок, в основі якого лежить використання оцінок пе-вної групи людей — висококваліфікованих спеціалістів (експертів). Для отримання таких оцінок можуть використовуватись анкети, опитування, таблиці та інші документи, за допомогою яких здійсню-ється збирання необхідної інформації. Існують очні, заочні, відкриті та закриті види опитувань.

При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять: метод "інтерв'ю", при якому здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою "запитання—відповідь"; аналітичний ме-тод, при якому створюється певна прогнозована ситуація, склада-ються аналітичні доповідні записки; метод написання сценарію,