Калькулювання - це процес визначення собівартості певного об’єкту витрат.

Об’єктом витрат є предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов’язаних з ним витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерского обліку 16 "Витрати".

Отже, слід зазначити, що системи і методи калькулювання витрат задають певний вплив на оцінку ефективності, порівняно одного виду страхування з іншим, та у порівнянні з іншими страховими компаніями, а також мають важливе значення щодо прийняття управлінських рішень.

Аналіз взаємозв’язку "витрати-обсяг-прибуток" здійснюють за допомогою різних методів (таблиця № 1.4).

Таблиця № 1.4. Методи аналізу "Витрати-обсяг-прибуток"

Математичні методи

Графічні методи

Метод порівняння

Графік беззбитковості,
Графік взаємозв’язку "обсяг-прибуток"

Маржинальний метод

Графік маржинального доходу

Важливим елементом аналізу взаємозв’язку "витрати-обсяг-прибуток" є аналіз беззбитковості.

5. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень

Значну частину робочого часу менеджер витрачає на прийняття різних управлінських рішень. Ці рішення можуть стосуватись як довгострокових перспектив розвитку так і поточних проблем, що виникають у процесі операційної діяльності. Типовими для довгострокових або стратегічних рішень можуть бути інвестиції, розробка та впровадження нових видів, опанування нових ринків тощо. Короткостроковими або поточними є рішення щодо використання ресурсів, обсягів відповідальності, тарифів, розширення або скорочення діяльності.

Процес підготовки і прийняття рішення містить п’ять єтапів:

-Вибір мети (постановка проблеми);

-Визначення можливих варіантів дій;

-Збирання даних про альтернативи;

-Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;

-Прийняття рішення.

Завданням бухгалтера є забезпечення менеджера такою інформацією. Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною, достовірною.

Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся ця інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може бути оперативно передана менеджерові, оскільки з часом вона втрачає свою цінність. Нарешті, дані обліку не мають містити помилок або упереджених оцінок. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає в своєчасному забезпеченні менеджера достовірною та релевантною інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних. Наприклад, для визначення тарифної політики слід зібрати інформацію про тарифи конкурентів, попит на ці послуги, витрати на ведення справи.

Оскільки, значна частина рішень у страховій компанії пов’язана з аналізом витрат і доходів, йдеться, насамперед, про релевантні витрати і доходи. Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв’язання будь якої проблеми стосується лише майбутніх витрат чи доходів. В таблиці № 1.5 наведені критерії релевантності витрат і доходів, використувуючи які, ми можемо за цими ознаками віднести до тих релевантних або нерелевантних доходів і витрат.

Таблиця № 1.5. Критерії релевантності доходів і витрат

Релевантні доходи і витрати

Нерелевантні доходи і витрати

1. Доходи і витрати можуть мати місце в майбутньому, різні для альтернативних рішень

1. Доходи і витрати вже мали місце в минулому та однакові для альтернативних рішень

2.Доходи і витрати можуть бути змінені внаслідок рішення

2. Доходи і витрати не можуть бути змінені внаслідок рішення

Витрати й доходи, що становлять різницю між альтернативними рішеннями, називають диференціальними витратами та доходами відповідно.

При аналізі релевантної інформації для прийняття управлінських рішень слід враховувати не лише дійсні (реальні), а й альтернативні витрати.

Дійсні витрати - витрати, потребують сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських реєстрах мірою їх виникнення.Альтернативні витрати - вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Таким чином, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень є запорукою знаходження оптимальної альтернативи пов’язаної з визначенням доходів та витрат.

Запорукою успіху компанії є правильна обрана стратегія та ефективна система контролю щодо її втілення.

1.2. Економічна суть управлінського обліку, як засобу контролю та аналізу

Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарата і сучасної обчислювальної техніки. При такім розумінні управлінського бухгалтерського обліку власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле. Управлінський бухгалтерський облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві, тобто зв'язку між обличчями, що працюють на самім підприємстві (агентами), тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового - зовнішнього.

Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. Причому можливості керівництва в питаннях фінансового аналізу знов-таки ширше, ніж у зовнішніх користувачів інформації. У техніко-економічних обґрунтуваннях будь - якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу. Так називаний маркетинговий аналіз також передбачає використання методів як виробничого, так і фінансового аналізу в системі маркетингу, тобто в керуванні виробництвом і реалізацією продукції, орієнтованому на ринок.

Мал. 1.2.

На схемі суцільними лініями показані взаємодії безпосереднього підпорядкування, крапками – функціональні взаємозв’язки, що носять непрямий, рекомендаційний характер.Повноваження установчих зборів і директора товариства визначаються статутом товариства. До функцій технічного директора відносяться:

1. Він є заступником генерального директора;

2. Контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;

3. Контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту