Процес прийняття рішень відбувається на всіх рівнях управління підприємством – від керівника структурного підрозділу до власника (інвестора) підприємства. Прийняття рішення є заключною стадією управління та полягає у виборі конкретного рішення із кількох альтернатив. Такий вибір здійснюється на основі аналізу результатів діяльності структурного підрозділу або підприємства в цілому за допомогою попередньо встановлених показників, значення яких оцінюються з огляду прийнятності для конкретних умов господарювання.

Наявність альтернатив при прийнятті управлінських рішень пов’язана з широкою інформаційною базою, можливістю застосування різних алгоритмів розрахунку показників і, одночасно, невизначеністю або недостатністю інформації про об’єкт управління і оточуюче середовище. З іншої сторони, сама діяльність управлінського персоналу, хоча і обмежена певним рівнем управління, має непередбачуваний або ситуативний характер. Застосування методів і інструментів управлінського обліку покликано максимально зменшити вплив невизначеності щодо фінансового стану і результатів діяльності підприємства. За умови відсутності більш достовірних джерел інформації розрахункові показники фінансових та інших форм звітності вважаються найбільш корисними для аналізу ситуації та прийняття управлінських рішень.

Так, наприклад, при визначені ціни на товари підприємство обов’язково враховує рівень ринкових цін на відповідну групу товарів та купівельну спроможність покупців. Але на прийняття рішення про доцільність спеціалізації на даній товарній групі впливає розрахунок цін продажу  за обліковими даними про первісну вартість таких товарів, мінімальний рівень торгової націнки за даними обліку.

Отже, дані обліку визнаються такою інформацією, що є корисною для менеджерів і найбільш важливою у порівнянні з іншими джерелами інформації. 

Система управлінського обліку як основне джерело необхідної інформації для прийняття управлінських рішень складається з необмеженої сукупності елементів. Залежно від складу елементів та вирішуваних завдань виділяють кілька рівнів системи управлінського обліку.

Система показників, яка формується в управлінському обліку, повністю відповідає конкретним завданням управління на підприємстві. З цією метою додатково до стандартних фінансових звітів складаються різноманітні форми обліку та аналітичні звіти:

Мета: прийняття коригувальних (ситуаційних) рішень.

Мета: прийняття поточних (тактичних) рішень.

Мета: прийняття довгострокових (стратегічних) рішень.

Система обліку-

Добре структуровані системи (кількісні елементи).

Слабо структуровані системи (кількісні та якісні елементи).

Не структуровані системи (якісні елементи).

Формування інформації про фактичну діяльність підприємства-

Формування інформації про фактичну та планову діяльність підприємства.

Формування інформації про майбутню діяльність підприємства.

Поточне планування, перегляд планів.

Короткострокове прогнозування та коригування.

Довгострокове прогнозування та коригування

Рис. 2.1. Рівні системи управлінського обліку

Отже, облікова інформація, що необхідна для вирішення певного економічного завдання, може виявитися недостатньою або, навіть, непотрібною для іншого завдання. Природа рішення потребує релевантної інформації. Процес прийняття управлінських рішень є послідовністю кількох логічних кроків . Роль облікової інформація у процесі прийняття управлінських рішень безумовно різна. Так, вона може бути використана для виявлення або ідентифікації проблеми, що потребує вирішення, або визначення припустимих варіантів дій (2-й крок).Однак роль даних

управлінського обліку на етапі вимірювання або розрахунку можливого ефекту реалізації кожного варіанту дій (3-й крок) є, незаперечно, основною. Звідси випливають специфічні вимоги до управлінського обліку, що повинні відповідати загальносистемним принципам його здійснення.

1.Ідентифікація проблеми.

2.Визначення припустимих варіантів дій.

3.Вимірювання або розрахунок можливого ефекту реалізації кожного варіанту дій.

4.Порівняння можливих наслідки кожного варіанту дій.

5.Вибір варіанту дій, який найкраще відповідає поставленій цілі.

Таким чином, управлінський облік можна розглядати як інформаційну базу підтримки прийняття управлінських рішень. Умовою використання даних обліку є належна його організація з врахуванням поставленої мети та завдань управління, специфіки діяльності конкретного підприємства. Процес прийняття управлінських рішень відображено на мал.. 2.2.

Рис. 2.2

2.1. Аналітична робота як невід’ємна складова управління діяльністю підприємства

Аналітична робота – це постійна, дослідна діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан дотримання податкового законодавства, результати практичної діяльності з виконанням поставлених перед ними завдань, а також про умови, у яких ці завдання виконуються.

Аналітична робота полягає у: –

вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, що можуть тією чи іншою мірою вплинути на діяльність; –

використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективної діяльності.

Аналітична робота є невід’ємною і найважливішою складовою управлінської діяльності, не епізодичним, короткочасним актом, що виконує спеціально призначений працівник, а функцією усіх ланок системи, що здійснюється постійно. Значення аналітичної роботи в управлінській діяльності усіх рівнів визначається тим, що її результатом повинно бути не тільки виявлення основних проблем і недоліків системи, але й встановлення конкретних шляхів їх усунення на основі наявних та вишуканих можливостей. Основними вимогами до аналітичної роботи є:–

достовірність, повнота, суттєвість, своєчасність, зрозумілість, нейтральність, співставимість результатів; –

системність і плановість; –

комплексне використання методів аналізу.

Перед аналітичною роботою ставиться основна мета: –

забезпечення безперервного спостереження за результатами службової діяльності; –

систематичне інформування органів влади й управління, керівництва про фактичний стан дотримання податкового законодавства щодо посилення контролю за його виконанням, особливо у частині надходження доходів до бюджету; –

своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби з порушенням податкового законодавства (щоденне реагування); –

підвищення якісного рівня боротьби з порушенням податкового аконодавства шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень ; –

підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур.

Із вищезгаданого можна зробити висновок, що провідне місце в аналітичній роботі посідає аналіз і оцінка факторів зовнішнього та внутрішнього середовища України, які визначають основні умови їх функціонування. Існує два напрями діяльності щодо аналізу й оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища – комплексний (загальний) та вибірковий (частковий) аналіз.