1 | Болехівське | 4410

2 | Поляницьке | 3789

3 | Козаківське | 4201

4 | Сукільське | 3547

5 | Витвицьке | 4378

6 | Церківнянське | 4660

7 | Рахинське | 5253

Разом по лісгоспу | 30241

Загальна площа лісового фонду ДП”Болехівське лісове господарство” складає 30,3 тис.га.

Ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) ДП “Болехівське ЛГ» здійснюється за рішенням Органу управління майном ліквідаційною комісією, яка утворюється цим органом.

Основні напрямки діяльності описані у Статуті підприємства.

1.2.2 Облікова політика, що застосовується ДП «Болехівське лісове господарство»

Згідно статті 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник, або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом, або розпорядженням керівника. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур і визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку.

На вибір облікової політики підприємства впливають такі фактори:

1. Форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, ВАТ, ЗАТ тощо).

2. Галузь або вид діяльності (промисловість, будівництво, торгівля,
транспорт тощо).

3. Система оподаткування (звільнення від різних податків, ставки податків, пільги з оподаткування).

4. Ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку (можливість
самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів).

5. Стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі й задачі
економічного розвитку організації на довгострокову перспективу, очікувані напрямки інвестицій, тактичні підходи до вирішення перспективних задач).

6. Наявність матеріальної бази (забезпеченість комп'ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення тощо).

7. Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості,
ініціативності та підприємливості керівників.

8. Система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов'язків.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;

повноту відображення в обліку за звітний період всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Облікова політика ДП «Болехівське лісове господарство» складається з чотирьох розділів:

1. Загальні положення.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Перелік документів затверджений в наказі керівника підприємства про облікову політику і включає:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку;

форми первинних облікових документів, що застосовуються для формування фактів господарської діяльності, за якими передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої господарської звітності;

порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань;

методи оцінки активів і зобов'язань;

графік документообігу;

порядок контролю за господарськими операціями.

Відповідно до принципу послідовності ДП "Болехівське лісове господарство" постійно з року в рік застосовує обрану облікову політику.

1.3 Методика обліку кредиторської заборгованості

1.3.1 Поняття та класифікація кредиторської заборгованості.

Здійснення господарської діяльності обумовлює виникнення у підприємства перед іншими суб'єкта-ми господарювання господарського зобов'язання.

У ст. 173 Господарського кодексу (ГК) України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених кодек-сом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо-бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплати-ти гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'-єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'яза-ної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регу-лює господарську діяльність;

з акта управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, прид-бання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'-єктів, а також унаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Основними видами господарських зобов'язань є:

майново-господарські зобов'язання;

організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що ви-никають між учасниками господарських відносин при