Недоліком в роботі бухгалтерської служби контролю на підприємстві є те, що невчасно проводиться списання кредиторської заборгованості із простроченим терміном позовної давності, немає графіка документообігу для документів, що підтверджують виникнення кредиторської заборгованості. Це в свою чергу негативно позначається на фінансовій звітності взагалі і на термінах її складання зокрема.

1.5 Переоблік основних нормативних документів, що регулюють діяльність на ДП «Болехівське лісове господарство»

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 р. № 196-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"[1].

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюють Міністерство фінансів, Національний банк, Державне казначейство, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством з метою встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, а також для удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Це повинно стати захистом інтересів усіх користувачів, так як в уніфікованій системі розібратись легше, ніж у множині різних систем.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку і звітності покладено на Міністерство фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерською обліку га складання фінансової звітності.

Міністерства та інші органи центральної виконавчої влади в межах своєї компетенції у відповідності з галузевими особливостями на базі П(С)БО розробляють методичні галузеві вказівки з їх застосування. Таким чином, збережений галузевий принцип ведення бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 „Зобов'язання".

Питання щодо обліку зобов'язань розглядаються також у таких національних положенням(стандартах) бухгалтерського обліку як:

П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" - дається визначення зобов'язання, визначаються вимоги до визнання розкриття зобов'язання;

П(С)БО 2 „Баланс" - зобов'язання поділяються на довгострокові й поточні, визначаються умови їх відображення в Балансі, розкривається зміст статей Балансу, у тому числі „За зобов'язаннями";

П(С)БО 13 „Фінансові інструменти" - наводиться визначення фінансових інструментів, фінансових зобов'язань, які включають фінансові зобов'язання для перепродажу та інші фінансові зобов'язання, умови їх визнання; оцінки та розкриття інформації у Примітках до фінансової звітності;

П(С)БО 14 „Оренда" - наводиться порядок оцінки мінімальних орендних платежів з обліку зобов'язання орендаря за фінансовою орендою;

П(С)БО 17 „Податок на прибуток" - стандарт визначає умови визнання зобов'язань підприємства з податку на прибуток, їх оцінку та відображення у фінансовій звітності;

П(С)БО 26 „Виплати працівникам" - наводиться порядок формування та оцінки зобов'язань з виплати працівникам, які включають поточні виплати, виплати при звільнені. Виплати по закінчення трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства та інші довгострокові виплати та розкриття інформації про них у Примітках до фінансової звітності.

Крім того, при веденні бухгалтерського обліку згідно П(С)БО, слід враховувати такі нормативні документи Міністерства Фінансів України:

„План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" та „Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99р. за №291;

Наказ Мінфіну України „Питання складання фінансової звітності" від 24.02.2000р. №37;

„Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку", затверджені наказом МФУ від 29.12.2000р. №356.

Порядок подання фінансової звітності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, яка регламентує, що строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця, наступного за звітним кварталом, а річного - 20 лютого.

Річна фінансова звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв суб'єктів господарської діяльності малого підприємництва) включає:

Баланс;

Звіт про фінансові результати;

Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал;

Примітки до звітів.

Квартальна фінансова звітність є проміжною і об'єктивно, не може містити у собі деякі важливі відомості та характеристики річного фінансового звіту. Квартальна фінансова звітність подається користувачам лише у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Крім того, нормативною базою для ведення бухгалтерського обліку в Україні є:

Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР;

Господарський кодекс України № 436 - ІУ від 16.01.2003р.

Цивільний кодекс України № 435 - ІУ від 16.01.2003р.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями;

Закон України „Про систему оподаткування" № 1251 -XII від 25.06.1991р. зі змінами і доповненнями;

Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1У від 22.05.2003р.*

Закон України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного страхування" від 11.01.01. за №2213-111.*

Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування № 400/97-ВР від 26.06.97 р. зі змінами і доповненнями й інші. Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України „Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. та Законом України „Про внесення змін до Закону