В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:

- внутрінаціональний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні;

- зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із сторін одночасно належить різним країнам. Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із зарубіжною фірмою ( є спільним підприємством). Міжнародний лізинг можна розділити на такі види:

- експортний лізинг, коли виробник майна або посередницька фірма продає його лізинговій компанії, а та, в свою чергу, укладає угоду з лізигоодержувачем майна, що знаходиться за кордоном;

- імпортний лізинг – це угоди, в яких лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми , а потім надає його вітчизняному лізингоодержувачеві;

- транзитний лізинг, при якому майно продається лізинговій компанії з іншої країни, а вона, в свою чергу,

- укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні;

- спеціальний лізинг, пов’язаний із здійсненням великого промислового будівництва.

За цільовим призначенням лізинг може бути:

- дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;

- фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу:

- лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм. Слід вімітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал за умови економічної стабільності країни. Число таких компаній незначне.

Тому найбільш поширеною схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.

У країнах з розвиненою економікою при здійсненні угод такого лізингу лізингодавець, крім доходу у вигляді процентів і швидкого відшкодування капіталовкладень за рахунок звільнення від оподаткування амортизаційних відрахувань і процентних платежів у перші роки лізингу, отримує також винагороду за організацію фінансування.

- роздільний лізинг, або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов’язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів. Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75-80%. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник. Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього строку лізингу.

На Заході понад 85% всіх лізингових угод побудовані на основі роздільного лізингу.* У зв’язку з тим, що в нашій країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії ще фінансово слабкі, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того, тут можуть бути вигоди і для банків, оскільки можна скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на витрати своєї діяльності.

За характером лізингових платежів розрізняють:

- лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;

- лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

- лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються нерераховані в перших двох випадках форми сплати.

У нашій країні лізингіз компенсаційними платежами використовується в сільському господарстві.

У залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) – продовжується по закінченні першого строку контракту.

Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді, коли лізингоодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне обладнання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди, лізингоодержувач по закінченні визначеного терміну отримує право обміняти орендоване майно на інший об’єкт лізингу.

У залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:

- короткостроковий – до 1 року;

- середньостроковий – від 1 до 3 років;

- довгостроковий – більше 3 років.

Виділяють також внутрішній та міжнародний лізинг. Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб'єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб'єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

Лізинг також класифікується як сервісний і зворотній. Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп'ютерно-обчислювальна та розмножувальна