Лізінгополучатель повинен використовувати майно тільки по прямому призначенню і не має права вносити до нього зміни і модифікації. Бажано всі дії, які припускає провести над майном лізінгополучатель, відобразити в договорі про лізинг безпосередньо або включити в нього фразу по письмовій згоді лізінгодателя.

Лізінгодатель може передавати свої права за лізинговим договором повністю або частково третій особі без згоди лізінгополучателя.

В договорі може бути спеціальний розділ, де перераховані права і обов’язки сторін. Основним обов’язком лізінгополучателя є своєчасна виплата лізингових платежів. З вказівкою загальної суми. Цю суму повинен буде виплатити лізінгополучатель, при цьому встановлюється порядок, терміни, спосіб, форма періодичних лізингових платежів. Зазвичай в договорі приводиться докладний графік виплати лізингових платежів з конкретними сумами і датами виплат.

У разі затримки виплати лізингових платежів в договорі повинні бути передбачені штрафні санкції за порушення термінів виплат періодичних лізингових платежів.

У зв’язку з нестійкою політичною і економічною обстановкою, майже з щорічним переглядом вартості основних фондів в договорі лізингу повинні бути присутніми конкретні умови, із-за яких може бути переглянута загальна сума лізингових платежів, а разом з нею періодичні лізингові платежі, що залишилися.

В окремому розділі визначається порядок страхування майна і ті дії, які повинні бути зроблені при настанні страхового випадку. Як правило, всі ризики по доставці майна несе лізінгодатель, а всі ризики після підписання акту приймання приймає на себе лізінгополучатель. Проте в договорі може бути передбачений інший порядок страхування.

В лізинговому договорі обов’язково повинні бути присутніми умови, при яких операція може бути розірвана достроково як за ініціативою лізінгополучателя, так і лізінгодателя.

Основною причиною, по якій лізінгополучатель може розірвати операцію, є недоліки устаткування, що виявлені при його прийманні і виключають його нормальне використання.

У лізінгодателя таких причин набагато більше. Вони можуть бути розбиті на дві групи:

причини, по яких сторони звільняються від виконання договору про лізинг і не несуть ніякої матеріальної відповідальності. В основному ці причини пов’язані з реалізацією першого договору про купівлю-продажі, який був анулюваний ще до постачання майна лізінгополучателю, або з тим, що продавець опинився не в змозі здійснити постачання;

причини, які пов’язані з неналежного виконання своїх обов’язків лізінгополучателем. Ними можуть бути: використання майна не за призначенням, невиконання зобов’язань по виплаті лізингових платежів або погашення заборгованості, що накопичилася, по платежах і штрафах, ліквідація лізінгополучателя.

В даному випадку лізінгополучатель повинен заплатити лізінгодателю так звану суму закриття операції, яка включає:

неоплачену суму лізингових платежів з пенею;

залишкову суму майна на момент закінчення терміну договору, якщо в нім передбачений викуп майна;

неустойку.

В одному з останніх розділів договору описуються дії сторін по завершенню операції у зв’язку із закінченням його терміну. Можливі три варіанти. Лізінгополучатель:

повертає майно лізінгодателю;

укладає новий договір лізингу;

набуває майна за залишковою вартістю.

Як правило, у фінансовому лізингу реалізується другий або третій варіанти, оскільки лізінгодатель абсолютно не зацікавлений в поверненні майна. Йому вигідніше укласти новий договір на пільгових для лізінгополучателя умовах або продати його йому за чисто символічну плату.

Розділ ІІ Оцінка ефективності лізингу

2.1 Оцінка вартості залученн капіталу

Структура капіталу – це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства. Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов’язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати. При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час. Структуру капіталу можна визначити за допомогою 2 коефіцієнтів при цьому підприємство повинно підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом.

Кз + Кв = 1

Тому що, чим більше частка позикових коштів у загальному капіталі підприємства, тим більша сума платежів із фіксованими термінами їх погашення і тим більша ймовірність подій, які ведуть до нездатності підприємства виплатити борги і проценти, коли настане термін оплати. Вартість капіталу – це витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам або інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу. Отже, вартість капіталу – це узагальнююча величина, що грунтується на співвідношенні позикових і власних коштів у структурі капіталу підприємства і означає дохід, який підприємство має платити інвесторам при купівлі ними акцій чи облігацій підприємства. Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і співвласникам (акціонерам) підприємства. Джерела фінансування, або (пасиви підприємства), мають різну ціну в залежності від шляхів їх залучення. Ціна джерела фінансування, або іншими словами вартість капіталу вимірюється відсотковою ставкою, яку потрібно платити інвесторам, які вкладають капітал в підприємство.  Розрахункам вартості капіталу і різним прийомам оптимізації цього показника велику увагу приділяють в зарубіжному фінансовому менеджменті. Це обумовлено тим, що зарубіжні підприємства мають можливість залучати через фінансовий ринок капітал в різних формах і на різних умовах. Тому задача фінансового менеджера – забезпечити зменшення вартості капіталу для фірми, вибираючи вигідні варіанти його залучання. Для більшості українських підприємств, ця задача поки що не дуже актуальна, так, як у них практично не має вибору за рахунок:

1) великого дефіциту інвестиційних ресурсів в