Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами

Облік розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами регулюється такими основними нормативними документами: ·

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996- XIV від 16.07.99 р.

План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2008 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2000 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов`язання”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Крім цього в ньому визначено такі поняття як “зобов’язання”. Відповідно до Закону України №996 від 16.07.99р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та інструкція №291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності і видів діяльності.

П(С)БО 2 “Баланс” визначено, що зобов’язання ? це заборгованість підприємств, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Обов’язок оплатити зобов’язання виникає за умови отримання активу або попередньої оплати за актив, при його нарахуванні, за чинним законодавством та за статутом підприємства.

Зобов’язання відображається у балансі, якщо підприємство має теперішню заборгованість внаслідок минулих подій за таких умов:

його оцінка може бути достовірно визначена;

існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення (оплати).

У будь-якому разі визнання зобов’язання обумовлює відтік грошових коштів чи інших активів підприємства у майбутньому. Іноді в результаті погашення одного зобов’язанняможе виникнути інше зобов’язання.

Для організації обліку розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами актуальним є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. За цим стандартом зобов’язання визнається в разі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерському обліку за цим стандартом зобов'язання поділяють на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачене зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Сума погашення ? це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість ? дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Критерії визнання та класифікацію зобов’язань згідно з П(с)БО 11 “Зобов’язання” зображено на рисунку 1.1

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Класифікація зобов’язань

Довгострокові зобов’язання - зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як дванадцять місяців з дати балансу, або протягом періоду більшого ніж один операційний цикл з дати балансу, якщо він більше дванадцяти місяців.

Поточні зобов’язання - зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Забезпечення - зобов’язання з невизначеними сумами або часом погашення на дату балансу.

Непередбачене зобов’язання - зобов’язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого підтверджено лише тоді, коли відбувається чи не відбувається одна з невизначених майбутніх подій.

Доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до натупних звітних періодів.

Рис. 1.1 Критерії визнання та класифікація зобов’язань відповідно до П(с)БО 11 “Зобов’язання”

Відображення зобов’язань підприємства у Балансі (ф.1) зображено на рис.1.2

Баланс

Пасив

II. Забезпечення наступних витрат і платежів (р.430)

III. Довгострокові зобов’язання (р.480)

IV. Поточні зобов’язання (р.480) (р.620)

V. Доходи майбутніх періодів (р.630)

Рис. 1.2 Відображення зобов’язань підприємства у Балансі (ф.1)

Водночас при відображенні зобов'язань згідно з П(С)БО 11 потрібно враховувати певні особливості:

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більший ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода з переоформлення цього