1.1.2 Важливі характеристики суб’єкта, його бізнесу, результати фінансово-господарськрї діяльності.

Виконавцем даного інвестиційного проекту є новостворене українсько-угорське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-Міст”.

Основний вид діяльності підприємства – виробництво столярно-теслярських виробів, а також меблевих елементів. ТзОВ “Карпати-Міст” є прибутковим.

Власне реєстрації ТзОВ “Карпати-Міст” є одним з етапів обраної його засновниками та інвесторами даного проекту стратегії реалізації поставлених завдань інвестиційного проекту через створення окремої юридичної особи.

Виробництво розташовується у с. Чепа Виноградівського району. Загальна площа території становить 1,5 га виробничих приміщень – 1000 мІ. На сьогодні проводиться реконструкція цехів і підготовка до монтажу інвестованого деревообробного обладнання.

Інфраструктура виробничої дільниці у с. Чепа характеризується наявністю необхідних інженерних мереж електропостачання, газопостачання. Потребують ремонту під’їзні шляхи та внутрішні шляхи сполучення між дільницями, необхідно обладнати місце для складування сировини. Також проблемою є відсутність транспорту і низька якість сировини.

В планах розвитку виробничої інфраструктури передбачається організація кількох дільниць зі спеціалізованим обладнанням для виготовлення продукції відповідно до поставлених завдань, а саме:

лісопильна дільниця: виробництво будівельних теслярських виробів, а також забезпечення пиломатеріалами інших виробничих дільниць для подальшого виготовлення столярних виробів та елементів оздоблення;

дільниця столярних виробів: виробництво віконних та дверних рам, дверного полотна, ламберії, дерев’яних елементів оздоблення, меблевих елементів та ін.;

дільниця збірних будинків: виробництво дерев’яних деталей для збірних будинків;

сушильна дільниця;

ремонтна майстерня.

Крім того, інвестиційним планом передбачено придбання транспорту для безкоштовного перевезення працівників з інших населених пунктів до робочого місця.

1.1.3 Перелік основних нормативних документів, що регулюють діяльність суб’єкта та встановлюють правила ведення бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності об’єкта аудиту.

Установчий договір являє собою консенсуально-цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб’єктів підприємницької діяльності. Установчий договір є рішенням про створення підприємства в разі якщо засновників два чи більше.

Для укладання установчого договору як і про сумісну діяльність, необхідний воле вияв для всіх його учасників.

Предметом установчого договору є створення, організація діяльності юридичної особи. В установчому договорі може визначатися господарська мета, але це не щодо сторін договору, а щодо створеної ними юридичної особи. Це означає, що саме юридична особа, а не її засновники братиме участь у господарській діяльності та нестиме відповідальність за своїми зобов’язаннями.

Особливістю установчих договорів є те, що вони не тільки регулюють взаємовідносини за спільною діяльністю, а й визначають правовий статус юридичних осіб, є складовою частиною установчих документів. Установчий договір повинен визначати розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Колективний договір. Повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим органом і трудовим колективом або уповноваженим органом, і не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрації підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.

Розбіжності, що виникають при укладанні або виконанні колективного договору, вирішуються у порядку, встановленому законодавчими актами України. Сторони, які уклали колективний договір, не менше двох разів на рік взаємозвітують про його виконання на зборах трудового колективу.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Перший розділ – Загальні положення.

Другий розділ – Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Третій розділ – Організація та ведення бухгалтерського обліку.

Четвертий розділ – Фінансова звітність.

П’ятий розділ – Прикінцеві положення.

Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових норм і форми власності, а також на представництві іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, згідно із законодавством. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статут підприємства. Підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виробничих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реалізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне та ін.).

До статуту можуть включати положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки товариства і послуг та ін.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”.

Застосовуються платниками податків при визначенні податкових зобов’язань за результатами звітного (податкового) періоду, на який припадає дата набрання чинності зазначеного закону.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 30% до об’єкта оподаткування.

Закон України “Про господарські товариства”.

Цей закон визначає поняття і